ПОСТАНОВА
Іменем України
24 вересня 2019 року
м. Київ
справа №495/1294/13-а
адміністративне провадження №К/9901/22740/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Желєзного І.В., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Ступакової І.Г., суддів Лукянчук О.В., Милосердного М.М.)
у справі №495/1294/13-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання дій суб`єкта владних повноважень незаконними та зобов`язання вчинити певні дії
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії передбаченої ст. 18 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.01.2013 №7;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити, нарахувати та виплатити пенсію по інвалідності, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проходження військової служби з моменту звільнення з військової служби, а саме з 07.11.2012 року у порядку визначеному п.п.б ч.1 ст. 50 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати протягом 20 днів з дня набрання рішенням суду законної сили звіт про виконання судового рішення;
2. Справа слухалась неодноразово. Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.01.2017 адміністративний позов задоволено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 скасовано рішення суду першої інстанції, прийнято у справі нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
3. У касаційній скарзі позивач, із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 27.07.2006 проходив військову службу у Державній прикордонній службі України на посаді помічника начальника Білгород-Дністровського прикордонного загону з правової роботи - начальника групи правового забезпечення.
5. У зв`язку із діагностуванням у позивача гіпертонічної хвороби, неодноразово проходив лікування у відомчих медичних закладах Державної прикордонної служби України.
6. 01.01.2012 посаду позивача скорочено, ОСОБА_1 попереджено про звільнення, у зв`язку з скороченням посади або проведенням організаційних заходів.
7. 07.11.2012 позивача виключено зі списків особового складу за п.г ч.6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі.
8. 12.11.2012 за результатами засідання МСЕК ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності і 07.11.2012 останнього звільнено з військової служби.
9. З врахуванням вимог ст. 48 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", позивачем було сформовано заяву від 13.12.2012 і додано до неї всі необхідні документи та подано до Білгород-Дністровського прикордонного загону для відправлення до центрального органу виконавчої влади Адміністрації Державної прикордонної служби України.
10. Адміністрація Державної прикордонної служби України розглянула заяву і затвердивши її направила до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
11. 30.01.2012 позивач отримав лист про відмову у призначенні пенсії у порядку, визначеному ст. 18 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з посиланням на вимоги ст. 20 вказаного Закону, а саме через те, що МСЕК встановлено інвалідність III групи внаслідок загального захворювання.
12. Вважаючи такі дії відповідача незаконними, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання пенсії на підставі п.4 Положення про медико-соціальну експертизу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 року №83, адже чинна норма не визначає обов`язкового порядку визнання інвалідності як такою, що настала під час проходження військової служби чи пов`язаною з проходженням військової служби, а виключно регламентує порядок та терміни які вказують на безумовні умови призначення пенсії. Крім того, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відмова відповідача у призначенні пенсії позивачу з застосуванням вимог ст. 20 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не ґрунтується на законності, так як вимоги статті розділили інвалідів на "інвалідів війни" та "інших інвалідів" і ніяким чином не визначили чи обмежили умови призначення пенсії у разі настання інвалідності.
14. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач із ІІІ групою інвалідності за загальним захворюванням не підпадає під жодну з категорій інвалідів з числа військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", визначених статтею 20 вказаного Закону.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. Позивач у касаційній скарзі наголошує на тому, що інвалідність настала під час проходження військової служби і згідно ст. 18 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" він має право на призначення пенсії по інвалідності.
16. Вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без його участі, він не отримував копії апеляційної скарги та повістки.
17. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу. Зазначає, що позивач не набув право на призначення пенсії по інвалідності, у зв`язку із тим, що причиною захворювання позивача зазначено загальне захворювання. Просив відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 у повному обсязі, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ