ПОСТАНОВА
Іменем України
24 вересня 2019 року
Київ
справа №819/1420/15
касаційне провадження №К/9901/27222/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.06.2015 (суддя Шульгач М.П.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016 (головуючий суддя - Бруновська Н.В., судді: Матковська З.М., Улицький В.З.) у справі №819/1420/15 (876/7297/15) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, повернення коштів, -
В С Т А Н О В И В :
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у травні 2015 року звернувся з позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.12.2013 №0001692100 та від 19.02.2014 № 0001042100 та повернути кошти.
Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 15.06.2015 позов задовольнив. Скасував податкові повідомлення-рішення Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області від 31.12.2013 №0001692100 та від 19.02.2014 № 0001042100. Зобов`язав Тернопільську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 кошти в сумі 1080 грн., які добровільно були сплачені позивачем в рахунок погашення грошових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 31.12.2013 №0001692100 та від 19.02.2014 № 0001042100, або зарахувати таку суму в рахунок майбутніх податкових платежів позивача.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.09.2016 залишив постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.06.2015 без змін.
Тернопільська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.06.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: підпункту 49.8.1 пункту 49.8 статті 49, пункту 203.1 статті 203, пункту 223.2 статті 223 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, наголошує на тому, що у поданій позивачем податковій звітності зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за спірні періоди самостійно відображено реалізацію підприємцем алкогольних напоїв.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 01.01.2012 перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_1 .
Тернопільською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області проведено камеральні перевірки стосовно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за результатами яких складено акти:
від 23.12.2013 №3180/21-00/293510333 про порушення підпункту 49.8.1 пункту 49.8 статті 49, пункту 223.2 статті 223 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), які полягали у несвоєчасному поданні розрахунку суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за червень 2013 року;
від 08.01.2014 № 25/21-00/293510333 про порушення підпункту 49.8.1 пункту 49.8 статті 49, пункту 223.2 статті 223 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), які полягали у несвоєчасному поданні розрахунку суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за липень, серпень, вересень, жовтень 2013 року.
Так, за висновками податкового органу, граничний термін подання розрахунків зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2013 року сплинув 22.07.2013, 20.08.2013, 20.09.2013, 20.10.2013 та 20.11.2013 відповідно, утім позивач подав таку податкову звітність лише у грудні 2013 року.
На підставі зафіксованих в актах камеральних перевірок порушень податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 31.12.2013 №0001692100 про збільшення на підставі пункту 120.1. статті 120 Податкового кодексу України грошового зобов`язання за платежем: збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в сумі 170 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
від 19.02.2014 № 0001042100 про збільшення на підставі пункту 120.1. статті 120 Податкового кодексу України грошового зобов`язання за платежем: збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в сумі 4080 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Задовольняючи позов у повному обсязі, судові інстанції виходили з того, що у позивача, який здійснює підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування як платник єдиного податку, не було обов`язку з подання звітності зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. При цьому, встановивши, що позивачем добровільно здійснено часткову (в сумі 1080 грн.) сплату грошових зобов`язань, визначених в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність безпосереднього повернення такої суми на користь ОСОБА_1 або зарахування такої суми в рахунок майбутніх податкових платежів позивача.
Відповідно до підпункту 16 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України тимчасово, до 1 січня 2018 року, встановлюється збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Платниками збору є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та пиво.
Згідно з пунктом 223.2 статті 223 Податкового кодексу України платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, та імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.
Неподання або несвоєчасне подання податкової звітності тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 120 Податкового кодексу України.
Таким чином, за загальним правилом на платників збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства поширюється обов`язок із своєчасного (не пізніше 20 числа наступного місяця) подання податкової звітності з такого платежу.
Особливості справляння збору суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 3 підпункту 291.5.1 пункту 295.5 статті 295 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов`язаної з роздрібним продажем пива та столових вин).
Згідно з підпунктом 6 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
Згідно з підпунктом 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.
Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що відсутність у фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування як платники єдиного податку, обов`язку з подання звітності зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства пов`язується із забороною здійснювати такими особами діяльності у формі реалізації підакцизних товарів, крім роздрібного продажу пива та столових вин.