ПОСТАНОВА
Іменем України
24 вересня 2019 року
м. Київ
справа №813/3818/15
касаційне провадження №К/9901/26829/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам`янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2016 (суддя Кедик М.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 (головуючий суддя - Гудим Л.Я., судді: Пліш М.А., Святецький В.В.) у справі № 813/3818/15 (876/2884/16) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Кам`янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кам`янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.06.2015 № 0000781700 та від 26.06.2015 № 0000831700.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 15.02.2016 адміністративний позов задовольнив повністю.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.10.2016 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2016 залишив без змін.
Державна податкова інспекція у Кам`янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2016, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: пункту 86.9 статті 86, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, наголошує на фіктивному характері розглядуваних господарських операцій, а також зазначає про безпідставність посилання судів на положення пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та постанову старшого слідчого з ОВС СУ ФР Головного управління ДФС у Львівській області від 31.08.2015 у кримінальному провадженні № 42015140000000097 як на підставу для висновку про протиправність оскаржуваних актів індивідуальної дії, оскільки в спірній ситуації перевірка проводилась в рамках кримінального провадження № 4201410000000252.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що органом доходів і зборів відповідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 81.1 статті 81, статті 82 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2014, про що складено акт від 09.04.2015 № 30/17-00/ НОМЕР_1 .
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177, статей 185, 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками придбання товарно-матеріальних цінностей (заготовок пилених, піддонів, цвяхів тощо) та транспортно-експедиційних послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю "Біко Агротрейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Маштрейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайз Юніон ЛТД", Товариства з обмеженою відповідальністю "Конді 50", Приватного підприємства "Евдіаліт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Профі", Товариства з обмеженою відповідальністю "Капістрано", Приватного підприємства "Гарант Сервіс Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехресурс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Антека", Приватного підприємства "Хімінвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідерком", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Омега Люкс", Приватного підприємства "НП "Хіміч", Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Медіа", Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант буд", Державного підприємства "Ратнівське лісомисливське господарство", Підприємства "Львівської виправної колонії" № 48, Товариства з обмеженою відповідальністю "Нейл" з підстави непідтвердження реального характеру здійснених операцій належним чином оформленими первинними документами.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.06.2015 № 0000781700, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1828892,72 грн. за основним платежем та 457223,18 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 26.06.2015 № 0000831700, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1495231,00 грн. за основним платежем та 747615,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Визнаючи протиправними та скасовуючи названі акти індивідуальної дії, судові інстанції дійшли висновку про реальний характер оспорюваних поставок, а також відсутність правових підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень у силу пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на закриття кримінального провадження № 42015140000000097 за реабілітуючими підставами.
За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Так, за правилами пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.