ПОСТАНОВА
Іменем України
25 вересня 2019 року
Київ
справа №822/5974/15
адміністративне провадження №К/9901/10319/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року у складі судді Салюка П.І. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року у складі колегії суддів: Загороднюка А.Г., Курка О.П., Полотнянка Ю.П. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби Кам`янець-Подільського міськрайонного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Кам`янець-Подільська міська рада про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора Кам`янець - Подільського міськрайонного управління юстиції Лаврентьєвої О.В. (надалі по тексту - відповідач) №24060117 від 01.09.2015 про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення у АДРЕСА_1 .
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що жодного судового рішення про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення у АДРЕСА_1 не має, що не давало підстав державному реєстратору вносити записи про скасування державної реєстрації права власності на вказане майно.
Відзиву на касаційну скаргу відповідачем до суду не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У ході розгляду справи судами встановлено, що 26.12.2013 до реєстраційної служби надійшла заява ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі договору поділу майна від 23.12.2013 укладеного між Кам`янець-Подільською міською радою, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
За результатами розгляду заяви, державним реєстратором 20.01.2014 зареєстровано право власності на приміщення загальною площею 308 кв.м., що розташоване за адресою АДРЕСА_1, за ОСОБА_1
01.09.2015 до державної реєстраційної служби надійшла заява про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, до якої було додано рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 31 жовтня 2014 року у справі №676/5811/14-ц, яке набрало законної сили 30 грудня 2014 року, згідно якого визнано недійсним договір про поділ нерухомого майна від 23.12.2013, укладений між Кам`янець - Подільською міською радою, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського округу Шевчин Н.М., реєстраційний номер 1219; витребувано із незаконного володіння ОСОБА_2 приміщення площею 296,3 кв.м., приміщення площею 6,6 кв.м., приміщення площею 5,1 кв.м., які знаходяться по АДРЕСА_1 на користь Кам`янець-Подільської міської ради; витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 приміщення площею 240,0 кв.м., приміщення площею 6,9 кв.м., приміщення площею 31,6 кв.м., приміщення площею 29,5 кв.м., які знаходяться по АДРЕСА_1 на користь Кам`янець-Подільської міської ради.
Рішенням Державного реєстратора Кам`янець - Подільського міськрайонного управління юстиції Лаврентьєвої О.В. №24060117 від 01.09.2015 скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення у АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з наведеним рішенням державного реєстратора, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що державний реєстратор правомірно вніс запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення у АДРЕСА_1 а з урахуванням рішення суду від 31 жовтня 2014 року по справі №676/5811/14-ц, яке набрало законної сили 30 грудня 2014 року.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що з урахуванням рішення суду по справі №676/5811/14-ц, позивач не наділений жодними суб`єктивними правами чи обов`язками в даних правовідносинах і не є їх учасником.
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 2 КАС у редакції, чинній на час подання позову, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС у зазначеній редакції).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ (за статтею 17 КАС у відповідній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.