ПОСТАНОВА
Іменем України
25 вересня 2019 року
Київ
справа №339/292/15-а
адміністративне провадження №К/9901/14501/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.02.2016 у складі судді Григорука О.Б. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 у складі колегії суддів: Кушнерика М.П., Мікули О.І., Гінди О.М. у справі № 339/292/15-а за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Болехівського міського управління юстиції Івано-Франківської області, третя особа: ОСОБА_2 про скасування рішення
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати рішення Реєстраційної служби Болехівського міського управління юстиції Івано-Франківської області (надалі по тексту - відповідач) про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.02.2016, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що при видачі свідоцтва про право власності на житло від 14 грудня 1993 року було допущено порушення права позивача ОСОБА_1, а саме, не зазначено співвласника квартири по АДРЕСА_2 (площею 44,4 кв.м.) - ОСОБА_1, який разом із ОСОБА_2 приватизував дану квартиру.
Відзиву на касаційну скаргу учасниками справи до суду не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У ході розгляду справи судами встановлено, що ОСОБА_2 12.11.2013 подано до Реєстраційної служби Болехівського міського управління юстиції Івано-Франківської області заяву про проведення державної реєстрації права власності на однокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та наступні документи: свідоцтво про право власності, видане 14.12.1993 Болехівською міською радою, технічний паспорт, складений Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації 25.09.1993, квитанцію про сплату за надання витягу з Державного реєстру прав, паспорт громадянина України та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера. Заяву від 12.11.2013 зареєстровано за №3918127.
Керуючись ч.2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п.16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 22.06.2011 №703, Державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Болехівського міського управління юстиції Івано-Франківської області Латик П.Й. 12.11.2013 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №7837141, за яким проведено державну реєстрацію права приватної власності на однокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, за ОСОБА_2 .
Згідно даних Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру, загальною площею 44,4 кв.м, житлова площа 23,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2, індексний номер витягу 12613298, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 209236726102, номер запису про право власності: 3333791, підставою виникнення права власності на дану квартиру є свідоцтво про право власності, видане Болехівською міською радою Івано-Франківської області 14.12.1993.
Не погоджуючись з рішенням державного реєстратора про проведення державної реєстрації права власності на однокімнатну квартиру за ОСОБА_2, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з відповідності документів, які подані третьою особою державному реєстратору, вимогам Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а судом не встановлено порушень при прийнятті оскаржуваного рішення про державну реєстрацію права власності на зазначене вище нерухоме майно.
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
Вимогами у цій справі є визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що пов`язано з порушенням права позивача іншою особою, за якою відповідачем зареєстровано право власності на таке майно.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 2 КАС у редакції, чинній на час подання позову, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС у зазначеній редакції).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ (за статтею 17 КАС у відповідній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.