ПОСТАНОВА
Іменем України
25 вересня 2019 року
Київ
справа №1340/4987/18
адміністративне провадження №К/9901/17177/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Чернігівській області
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року (головуючий суддя - Костецький Н.В.)
та на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року (головуючий суддя - Гуляк В.В., судді - Ільчишин Н.В., Коваль Р.Й.)
у справі №1340/4987/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Фідленс"
до Головного управління ДФС у Чернігівській області, Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Фідленс" (далі - Товариство) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС), Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Залізничної ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про правомірність формування своїх податкових зобов`язань та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення контролюючого органу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 18.05.2018 №00001571400; судовий збір у розмірі 56 007 грн 38 коп. присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Фідленс" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи оформленні належним чином та в повній мірі підтверджують реальність виконання укладених між позивачем та ТОВ "Альпарі Трейдінг", ТОВ "Фідленс Фармінг" угод.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про нереальність господарських операцій, укладених між позивачем та вказаними вище контрагентами, посилаючись при цьому на певні недоліки первинних документів та відомості, що містяться в інформаційних базах контролюючих органів.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу, не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами ГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Торговий Дім Фідленс" з питань дотримання вимог податкового законодавства період з 19.09.2016 по 30.09.2017.
За результатами перевірки складено акт від 15.02.2018 №111/14/40840881. За результатами розгляду заперечень ТОВ "Торговий Дім Фідленс" від 23.03.2018 №23 на акт перевірки від 15.02.2018 № 111/14/40840881 ГУ ДФС у Чернігівській області у період з 12.04.2018 по 25.04.2018 проведено документальну попланову виїзну перевірку ТОВ "Торговий Дім Фідленс" (код ЄДРПОУ 40840881) з питань правильності нарахування податку на додану вартість за період з 19.09.2016 по 30.09.2017 в частині питань, викладених у запереченні від 23.03.2018 № 23, про що складено акт №315/14/40840881 від 04.05.2018.
Як вбачається з акту, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 987 060 грн, в тому числі за липень 2017 року в сумі 781 835 грн, за серпень 2017 року в сумі 1 380 435 грн, за вересень 2017 року в сумі 824 790 грн (том 1 а.с. 74-115).
За результатами перевірки та на підставі акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.05.2018 №00001571400, яким Товариству визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3 733 825 грн, в тому числі за основним платежем 2 987 060 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 746 765 грн (том 1 а.с. 124).
В обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган дійшов висновку про те, що господарські операції між Товариством та його контрагентами - ТОВ "Альпарі Трейдінг", ТОВ "Фідленс Фармінг" не мали реального характеру, а надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку не підтверджують правильності визначених Товариством податкових зобов`язань за наслідками здійснення цих операцій.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, Суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.
При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.