ПОСТАНОВА
Іменем України
24 вересня 2019 року
Київ
справа №2а-11904/11/1370
касаційне провадження №К/9901/26738/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 (суддя Клименко О.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016 (головуючий суддя - Хобор Р.Б., судді: Попко Я.С., Сеник Р.П.) у справі №2а-11904/11/1370 (876/2877/16) за позовом Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до ОСОБА_1, третя особа: Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Львівській області про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів,
В С Т А Н О В И В:
Галицька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області звернулася до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа: Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Львівській області про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в сумі 28740 грн.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 13.03.2016 позовні вимоги залишив без задоволення.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.06.2016 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2016 залишив без змін.
Галицька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права а саме: статтей 1, 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.1991 № 1963-XIІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), статтей 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, наголошує на наявності доказів ненадходження податку до бюджету, у той час як відповідачем не надано доказів в підтвердження протилежних обставин. Так, згідно з інформацією Західного головного регіонального управління "ПриватБанк" від 04.11.2010 №5949 (а.с. 11), до місцевого бюджету не сплачено податку за першу реєстрацію в Україні транспортного засобу, належного ОСОБА_1
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.02.2010 Львівським відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на ім`я ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб марки Mercedes Benz Sprinter, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Довідкою Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 07.02.2011 №33/17-1 про результати перевірки зафіксовано, що при проведенні першої реєстрації в Україні транспортного засобу (автомобіль марки Mercedes Benz Sprinter) ОСОБА_1 не сплачено податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 28740 грн.
За висновком контролюючого органу, оскільки при проведенні першої реєстрації зазначеного транспортного засобу в Україні сплата податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 28740 грн. до бюджету від ОСОБА_1 не надійшла, то ця сума підлягає стягненню з нього в судовому порядку.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що державній реєстрації транспортного засобу передує обов`язкова процедура сплати відповідних платежів. Своєю чергою, ненадходження сплаченої суми податку до бюджету зумовлене виключно діяльністю установ у сфері обігу грошових коштів та не залежить від платника, тому підстави для застосування до нього (платника) негативних наслідків за таке ненадходження є необґрунтованим.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.1991 № 1963-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об`єктами оподаткування.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.1991 № 1963-XIІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні транспортних засобів.
Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.1991 № 1963-XIІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) фізичні особи - платники податку зобов`язані пред`являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.
Відповідно до частини шостої статті 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.1991 № 1963-XIІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться.
У відповідності до абзацу 11 пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388, державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов`язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.