ПОСТАНОВА
Іменем України
24 вересня 2019 року
Київ
справа №804/1934/16
касаційне провадження №К/9901/26011/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 (головуючий суддя - Гімон М.М., судді: Чумак С.Ю., Юрко І.В.) у справі № 804/1934/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тера-Д" до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тера-Д" у квітні 2016 року звернулося з позовом до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.02.2016 №0000511203.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 18.05.2016 позов залишив без задоволення.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 21.09.2016 скасував постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 та ухвалив нову - про задоволення позову.
Лівобережна об`єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2016.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: підпунктів 20.1.43, 20.1.44 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статтей 69, 71, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, зазначає, що перевірка була проведена у межах визначених Конституцією України та законами України повноважень, а факт допущення позивачем сплати узгодженої суми податкового зобов`язання підтверджується матеріалами справи.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Лівобережною об`єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Тера-Д" з питань своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, за результатами якої складено акт від 20.01.2016 №67/15-3/37376332.
Вказаним актом встановлено порушення пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, що полягали у несвоєчасній сплаті до бюджету податкових зобов`язань з податку на прибуток.
Зафіксовані в акті порушення слугували підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 08.02.2016 №0000511203 про застосування згідно зі статтею 126 Податкового кодексу України штрафу (20%) в сумі 17199,2 грн. за сплату грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 85996 грн. з порушенням встановленого строку на 75 календарних днів.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сплата позивачем суми податкового зобов`язання з податку на прибуток за податковим повідомленням-рішенням від 22.04.2013 №0001342260 відбулася із затримкою в 75 днів, оскільки таку сплату проведено 18.11.2014, а податкове зобов`язання узгоджене із набранням законної сили ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014, якою залишено без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2013 про відмову в задоволенні позову про скасування такого податкового повідомлення-рішення.
Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та приймаючи нове - про задоволення позову, суд апеляційної інстанції, керувався тим, що відсутність правових підстав для проведення контролюючим органом перевірки, її незаконність та порушення порядку проведення контрольного заходу призводить до відсутності правових наслідків такої перевірки. Так, пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" передбачені обмеження проведення усіх видів податкових перевірок у 2015 та 2016 роках підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців, обсяг доходів яких не перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік. З урахуванням того, що позивач не підпадає під жодне виключення із наведеної заборони, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення камеральної перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення за її результатами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктами 191.1.1, 191.1.2 пункту 191.1 статті 19 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до функцій контролюючих органів віднесено, зокрема, здійснення адміністрування податків, зборів, платежів; контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Відповідно до положень статті 76 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.
Аналіз зазначених норм положень свідчить про те, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та є способом здійснення контрольної функції, що проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що її проведення не потребує наказу керівника податкового органу або іншого спеціального дозволу чи направлення, згоди платника податків та його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичних та/або методологічних помилок або інших відомостей, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей камеральною перевіркою не охоплюється.