ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 924/224/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
за участю представників:
позивача - Яроша В. Ю. (адвокат), Яцишина О. В. (керівник),
відповідача - 1 - не зʼявилися,
відповідача - 2 - не зʼявилися,
відповідача - 3 - не зʼявилися,
відповідача - 4 - не зʼявилися,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з повною відповідальністю "Галицький Ломбард"
на рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.05.2016 (суддя Субботіна Л. О.) і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 (Миханюк М. В. - головуючий, судді Саврій В. А., Дужич С. П.) у справі
за позовом Товариства з повною відповідальністю "Галицький Ломбард"
до 1) Приватного акціонерного товариства "Стожари",
2) Хмельницької міської ради,
3) Управління земельних ресурсів та земельної реформи Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів,
4) Управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області
про визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею від 21.12.1995 серії ХМ № 247 з моменту внесення до нього 15.09.2000 змін і його скасування; визнання незаконною державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки (6810100000:01:006:0196) та зобовʼязання скасувати цю реєстрацію.
Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1. У березні 2016 року Товариство з повною відповідальністю "Галицький Ломбард" (далі - ТПВ "Галицький Ломбард") звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Стожари" (ПрАТ - "Стожари"), Хмельницької міської ради (далі - міськрада), Управління земельних ресурсів та земельної реформи Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів (далі - Управління земельних ресурсів), Управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області (далі - Держгеокадастр) про визнання недійсним і скасування державного акта на право постійного користування землею від 21.12.1995 серії ХМ № 247 з моменту внесення до нього 15.09.2000 змін, визнання незаконною та скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки (6810100000:01:006:0196).
2. Позовні вимоги обґрунтуванно тим, що відповідно до розпорядження Хмельницької міської адміністрації від 14.06.1994 № 1575 видано державний акт на право постійного користування землею від 21.12.1995 № 247, згідно з яким Відкритому акціонерному товариству "Стожари" надано 0,15 га землі у межах згідно з планом землекористування. Після виготовлення та видання зазначеного державного акта 15.09.2000 за підписом посадової особи відділу земельних ресурсів та земельної реформи виконавчого комітету міськради план зовнішніх меж землекористування за цим актом було змінено, виправлено наведений у ньому план і зазначену площу, що призвело до зміни конфігурації наданої земельної ділянки та збільшення її площі на 0,01 га. У 2013 році спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6810100000:01:006:0196 і відповідні просторові координати. Позивач вважає, що такі виправлення у спірному акті є незаконними, оскільки чинне законодавство станом на 15.09.2000 (дата внесення змін) забороняло здійснювати виправлення у державному акті, вносити зміни до державного акта можна було лише щодо розташування меж земельної ділянки або умов її передачі чи надання, а не стосовно її площі. ТПВ "Галицький Ломбард" акцентує, що підставою змін у розташуванні меж земельної ділянки або умов її передачі чи надання може бути відповідне рішення органу місцевого самоврядування, прийняте після видачі державного акта. Отже, розпорядження від 14.06.1994 № 1575 таким документом бути не може. Крім того, запис про зміни до державного акта мав посвідчуватися виключно підписом начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів Держкомзему України, а не посадовою особою органу місцевого самоврядування. Також позивач зазначає про суттєві порушення містобудівного законодавства, які унеможливлюють такі зміни (виправлення). Так, відповідно до висновку комплексної будівельно-технічної та земельної експертизи Тернопільського відділення КНДІСЕ від 24.10.2014 № 738/14-22, проведеної у господарській справі № 924/1689/13, межі земельної ділянки площею 0,01 га, приєднаної 15.09.2000, накладаються на межі земельної ділянки, мінімально необхідної для обслуговування будівлі за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівського підпілля, 71. Фактично межу цієї земельної ділянки визначено по стіні будівлі позивача, що унеможливлює обслуговування зазначеної будівлі. Позивач вважає, що спірний змінений державний акт порушує права та інтереси позивача, оскільки станом на час внесення спірних змін (виправлень) до державного акта позивачеві належало право користування приміщенням у будівлі по вул. Проскурівського підпілля, 71 у м. Хмельницькому і такі зміни позбавляють позивача можливості безперешкодного користуватися елементами будівлі та обслуговувати її. З метою повного відновлення прав та інтересів позивача ТПВ "Галицький Ломбард" просить визнати недійсним змінений (виправлений) державний акт із моменту внесення таких змін. При цьому право землекористування відповідача, яке виникло на підставі розпорядження від 14.06.1994 № 1575, позивач під сумнів не ставить. Державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, на думку позивача, також необхідно скасувати як похідну вимогу. Додатково позивач наголошує на неправомірності дій кадастрового реєстратора, оскільки ця посадова особа не мала права проводити таку реєстрацію земельної ділянки, адже спірний державний акт у результаті внесення до нього змін (виправлень) не відповідає вимогам чинного законодавства, а сам акт був складовою частиною технічної документації, поданої для реєстрації.
У додаткових поясненнях позивач зазначив, що частина капітальної стіни будівлі по вул. Проскурівського підпілля, 71 визначає межу земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ПрАТ "Стожари". Однак із позивачем як користувачем, а у подальшому власником приміщення та, відповідно, стіни, не було узгоджено можливості використання стіни як межового знаку для земельної ділянки ні на час внесення змін (виправлень) до державного акта, ні на час складання технічної документації, що, на думку позивача, порушує його права, а також положення пункту 3.25 ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень, затверджених наказом Держкоммістобудування" від 17.04.1992 № 44. У результаті внесення 15.09.2000 змін (виправлень) до державного акта, ПрАТ "Стожари" фактично стало користувачем належної ТПВ "Галицький Ломбард" стіни у частині її використання як межі. При цьому такого привласнення не могло би статися, якби це обмеження речового права позивача відбулося із відповідним його погодженням.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.05.2016 у справі № 924/224/16, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2019, у задоволенні позову відмовлено.
4. Місцевий господарський суд, посилаючись на положення статей 15, 16, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пункту 2.5 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993 № 28, чинної на час видачі спірного державного акта, пункту 2.11 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 № 43, чинної на час внесення змін до спірного державного акта, зазначив, що позивач з метою захисту свого права користування та усунення перешкод у його здійсненні заявив позов про визнання недійсним державного акта, однак відповідачами у таких справах можуть бути лише органи, що видали, зареєстрували такий акт, внесли відповідні зміни. Водночас ПрАТ "Стожари" не може вважатися, належним відповідачем, оскільки є лише особою, на яку оформлено спірний державний акт.
Крім того, посилаючись на підпункт 2.31 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 № 6 місцевий господарський суд зазначив, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження протиправного характеру дій відповідача ПрАТ "Стожари" під час внесення змін до спірного державного акта та проведення державної реєстрації земельної ділянки, а також на підтвердження факту чинення ПрАТ "Стожари" перешкод у здійсненні позивачем права користування приміщенням, у тому числі і стіною будівлі по вул. Проскурівського підпілля, 71, чи у здійсненні позивачем обслуговування, цієї будівлі.
Місцевий господарський суд також зазначив про не взяття ним до уваги доводів стосовно того, що ПрАТ "Стожари" протиправно використовує стіну належної позивачеві будівлі як межовий знак, оскільки наведене спростовується положеннями пункту 3.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, якою передбачено, що у разі якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), то на бажання власника (користувача) межові знаки взагалі не встановлюються. Закріплення межі земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:01:006:0196, розташованої за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівського підпілля, 73, площею 0,1600 га, наданої ПрАТ "Стожари" в натурі (на місцевості), наявною цегляною огорожею та стінами будівель підтверджується також технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування обʼєктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування у м. Хмельницькому, по вул. Проскурівського підпілля, 73 ПрАТ "Стожари", тому позовні вимоги заявлені до ПрАТ "Стожари" безпідставно.
Стосовно позовних вимог до міськради місцевий господарський суд наголосив, що міськрада не вчиняла жодних дій щодо внесення змін до спірного державного акта та проведення державної реєстрації земельної ділянки, які, як зазначає позивач в обґрунтування зазначених ним позовних вимог, суперечать законодавству та порушують його право користування. При цьому зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не ставить під сумнів право землекористування ПрАТ "Стожари", яке виникло на підставі розпорядження від 14.06.1994 № 1575, та не має жодних претензій стосовно державного акта, підписаного головою міськради, що був чинним до внесення змін до нього 15.09.2000. Так, суд дійшов висновку, що зазначені обставини свідчать про безпідставність позовних вимог, заявлених до міськради.
Стосовно позовних вимог до Управління земельних ресурсів суд дійшов висновку, що позивач не надав доказів на підтвердження порушення його права користування внаслідок дій Управління земельних ресурсів, які полягали у внесенні змін до державного акта, чи будь-якими іншими діями.
Із приводу позовних вимог про визнання незаконною державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки (6810100000:01:006:0196) та зобовʼязання її скасувати суд акцентував, що у звʼязку із відмовою у задоволенні попередніх позовних вимог, зважаючи на чинність державного акта та, як наслідок, правомірність користування ПрАТ "Стожари" земельною ділянкою (у межах, визначених актом), недоведеність факту порушення прав позивача у звʼязку із внесенням змін до державного акта та проведенням державної реєстрації земельної ділянки, у задоволенні цих позовних вимог також необхідно відмовити.
5. Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, зауважив про помилковість висновку місцевого господарського суду, що ПрАТ "Стожари" не є належним відповідачем у цій справі, оскільки, як убачається із позовної заяви позивач визнав саме ПрАТ "Стожари" як особу, яка перешкоджає ТПВ "Галицький Ломбард" у здійсненні його права користування будівлею, стіна якої визначає межі земельної ділянки, належної ПрАТ "Стожари", і саме це підприємство є землекористувачем суміжної земельної ділянки на підставі оспорюваного державного акта на право постійного користування землею. Однак наведена обставина не є такою, що призвела до прийняття місцевим судом незаконного рішення.
Із рештою висновків місцевого господарського суду апеляційний господарський суд погодився.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.05.2016 і постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 у справі № 924/224/16, ТПВ "Галицький Ломбард" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. Скаржник наголошує, що з метою захисту свого права власності позивач, не бажаючи визначення меж земельної ділянки ПрАТ "Стожари" за допомогою стіни будівлі, належної ТПВ "Галицький Ломбард", а також фактичного використання цієї стіни як межового знаку, звернувся до суду із позовом у цій справі. Проте суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не навели жодних підстав для відхилення аргументів позивача щодо протиправного використання ПрАТ "Стожари" стіни будівлі, належної на праві приватної власності позивачеві.
8. Заявник касаційної скарги вважає безпідставними посилання судів попередніх інстанцій на положення пункту 3.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376.
9. Також ТПВ "Галицький Ломбард" посилаючись на положення статі 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 321 ЦК України, зазначає, що протиправним є будь-яке використання власності особи, що вчинено без її згоди на це, окрім передбачених законом випадків обмеження права власності.
10. Скаржник також акцентує на порушенні судами попередніх інстанцій норм процесуального права через ненадання оцінки наявним у матеріалах справи доказам, зокрема на неналежній оцінці висновку експертизи.
11. ТПВ "Галицький Ломбард" вважає безпідставними посилання суду апеляційної інстанції на обставини, встановлені у судових рішеннях у справах № 924/1689/13, № 924/1037/14, № 10/5052/816/18.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
12. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Стожари" просить рішення і постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки позивач не довів наявності обовʼязкових умов для задоволення негаторного позову, що детально та обґрунтовано дослідили суди у цій справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з розпорядженням від 14.06.1994 № 1575 "Про відведення в користування земельних ділянок підприємствам, організаціям та установам" ресторану "Україна" (вул. Котовського, 73) виділено земельну ділянку площею 0,16 га.
14. На підставі зазначено розпорядження 21.12.1995 Хмельницькому відкритому акціонерному товариству "Стожари", правонаступником якого відповідно до пункту 1.2 статуту є ПрАТ "Стожари", видано державний акт серії І-ХМ № 001807 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,15 га, розташованою під приміщенням ресторану "Україна" та складськими приміщеннями.
15. 15.09.2000 інженер-землевпорядник відділу земельних ресурсів та земельної реформи виконавчого комітету Хмельницької міської ради Ткачук М. вніс зміни до державного акта серії І-ХМ № 001807 у частині плану зовнішніх меж землекористування та площі земельної ділянки, а саме зміни у землекористуванні номер на плані-1, площа 0,01 га.
16. У 2013 році розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування обʼєктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування у м. Хмельницькому, вул. Проскурівського підпілля, 73 ПрАТ "Стожари", в якій визначено, що межі земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:01:006:0196, розташованої за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівського підпілля, 73, площею 0,1600 га, наданої ПрАТ "Стожари", закріплено в натурі (на місцевості) наявною цегляною огорожею та стінами будівель. Власники/користувачі суміжних земельних ділянок щодо встановлених меж претензій не заявили.
17. Як убачається зі змісту позовної заяви та додаткових пояснень, позивач звернувся до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні елементами будівлі (стіною), розташованої за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівського підпілля, 71, в якій позивач починаючи із 1998 року орендував приміщення, а у подальшому набув його у власність згідно з договором купівлі-продажу від 19.04.2007, шляхом визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею від 21.12.1995 серії ХМ № 247 із моменту внесення до нього 15.09.2000 виправлень, скасування цього акта та визнання незаконною державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки (6810100000:01:006:0196) та зобовʼязання скасувати цю реєстрацію. Такі перешкоди, на думку позивача, полягають у неможливості ТПВ "Галицький Ломбард" вільно користуватись елементами будівлі та здійснювати її обслуговування, а також у використанні стіни як межового знаку для земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні ПрАТ "Стожари", оскільки внаслідок внесення змін до спірного державного акта межа цієї земельної ділянки закріплена в натурі (на місцевості) за допомогою наявної стіни будівлі, належної позивачеві. При цьому позивач наголошує на невідповідності змін внесених, до державного акта, та проведеної державної реєстрації земельної ділянки вимогам чинного законодавства.