ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 927/894/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство ?Національна акціонерна компанія ?Нафтогаз України?,
представник позивача - Литвин П.В., адвокат (довіреність від 26.04.2019 № 14-166, договір від 22.04.2019 № 14/412/19, свідоцтво від 17.06.2010 № 4197/10),
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю ?Чернігівгаз Збут?,
представник відповідача - Ткаченко Р.Ю., адвокат (довіреність від 02.01.2019 № 007Др-4-0119, свідоцтво № 5429/10),
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства ?Національна акціонерна компанія ?Нафтогаз України?
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 (головуючий Буравльов С.І., судді: Зубець Л.П. і Пашкіна С.А.)
у справі № 927/894/18
за первісним позовом публічного акціонерного товариства ?Національна акціонерна компанія ?Нафтогаз України? (далі - Компанія)
до товариства з обмеженою відповідальністю ?Чернігівгаз Збут? (далі - Товариство)
про стягнення заборгованості у розмірі 16 377 450,17 грн.
та за зустрічним позовом Товариства
до Компанії
про визнання частково недійсним пункту договору.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Компанія звернулась до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 14.04.2017 № 17-260-Н (далі - Договір) у загальному розмірі 16 377 450,17 грн., з яких 9 033 409,84 грн. пеня, 2 054 482,96 грн. 3% річних та 5 289 557,37 грн. інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство за поставлений природний газ розрахувалося несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв`язку з чим Товариство повинно нести відповідальність, визначену умовами укладеного Договору.
Товариство, у свою чергу, звернулось до господарського суду Чернігівської області із зустрічним позовом до Компанії про визнання частково недійсним пункту 6.1 Договору.
Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що визначені у спірному пункті 6.1 Договору умови проведення розрахунків між сторонами є такими, що заздалегідь виключають можливість сторін впливати на їх виконання, а умови оскаржуваного пункту Договору суперечать Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (далі - Порядок № 20), Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (далі - Порядок № 256) та Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України і Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 (далі - Порядок № 693/688).
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 15.03.2019 первісні позовні вимоги задоволено, а у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
- у частині первісних позовних вимог Товариство несвоєчасно здійснило оплату основного боргу за природний газ на виконання умов Договору, тому з Товариства на користь Компанії підлягає стягненню 9 033 409,84 грн. пені, 2 054 482,96 грн. 3% річних та 5 289 557,37 грн. інфляційних втрат;
- зустрічні позовні вимоги про визнання частково недійсним пункту 6.1 Договору є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 рішення господарського суду Чернігівської області від 15.03.2019 скасовано в частині задоволення первісних позовних вимог та в скасованій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволення первісних позовних вимог. В іншій частині рішення господарського суду Чернігівської області від 15.03.2019 залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у розмірі наданих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності Товариства, зазнають імперативного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій, соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами Договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог, Компанія звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову в оскаржуваній частині та залишити в силі у цій частині рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції приймаючи постанову в оскаржуваній частині неправильно застосував статті 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 654 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193, 216, 217, 231, 264, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та порушив приписи статей 73, 74, 76, 78, 116, 236, 238, 317 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 18.09.2019 № 29.3-02/2530 у зв`язку з відпусткою судді Селіваненка В.П. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 916/2353/18, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б. і Львова Б.Ю.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 14.04.2017 Компанією (продавець) та Товариством (покупець) було укладено Договір з протоколом розбіжностей до Договору, прийнятим сторонами у редакції продавця.
Відповідно до пункту 1.1 Договору продавець зобов`язується передати покупцеві у 2017 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Згідно з пунктом 1.2 Договору природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.
У пункті 6.1 Договору сторони узгодили такі умови:
- оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу;
- остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком № 20 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5-денний строк;
- вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (у тому числі коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем і розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу;
- у разі ненадання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу;
- покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту, до закінчення 90 (дев`яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, який настає за місяцем, в якому здійснено купівлю-продаж природного газу. При цьому у випадку, якщо покупець надасть продавцеві передбачений абзацом четвертим цього пункту акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ у частині суми, зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватися в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту, але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акта звіряння припиняється нарахування продавцем неустойки, 3 % річних а також інфляційних втрат на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акта звіряння продавцеві та до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ у частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком № 20, має бути здійснений до закінчення 90 (дев`яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, який настає за місяцем, в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за винятком випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів із дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5-денний строк;
- покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою, передбаченою Порядком № 20 і після спливу 90-денного строку, передбаченого абзацом третім цього пункту;
- сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за винятком випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, у такому разі зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5-денний строк.
Відповідно до пункту 11.1 Договору цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 квітня 2017 року, і діє в частині продажу природного газу до 30 вересня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов Договору Компанія передала, а Товариство прийняло природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: 30.04.2017 обсяг 23 260,426 тис. м. куб. на суму 137 943 630,35 грн.; 31.05.2017 обсяг 9 932,119 тис. м. куб. на суму 58 901 438,52 грн.; 30.06.2017 обсяг 6 067,787 тис. м. куб. на суму 35 984 404,02 грн.; 31.07.2017 обсяг 5 937,697 тис. м. куб. на суму 35 212 918,28 грн.; 31.08.2017 обсяг 6 346,655 тис. м. куб. на суму 37 638 202,81 грн.; 30.09.2017 обсяг 6 704,912 тис. м. куб. на суму 39 762 810,12 грн.
За змістом сальдо по Товариству за період з 01.04.2017 по 28.02.2018 у останнього відсутня заборгованість за Договором.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що Товариство несвоєчасно здійснило оплату основного боргу за природний газ на виконання умов Договору, тому з Товариства на користь Компанії підлягає стягненню 9 033 409,84 грн. пені, 2 054 482,96 грн. 3% річних та 5 289 557,37 грн. інфляційних втрат, а зустрічні позовні вимоги про визнання частково недійсним пункту 6.1 Договору є необґрунтованими.
При цьому щодо зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Частиною сьомою статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно із статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.