Постанова
Іменем України
19 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 759/2100/16-к
провадження № 51-8080 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Рибачук Г.А.,
захисника Оверчук Ю.О.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2018 року у кримінальному провадженні № 12015100080011360 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Калита Київської області, без постійного місця проживання та реєстрації, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 30 липня 2010 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, звільненого 02 жовтня 2015 року по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 1 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 153 КК України та виправдано у зв`язку з недоведенням того, що вчинено злочин, у якому його обвинувачують.
ОСОБА_1 визнано винуватим та призначено покарання у виді позбавлення волі:
- за ч. 3 ст. 152 КК України - на строк 12 років;
- за ч. 1 ст. 187 КК України - на строк 7 років.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2018 року апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого залишені без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 15 листопада 2015 року приблизно о 20 годині, на подвір`ї між будинками 14-а та 16 на просп. Л.Курбаса у м. Києві, реалізуючи умисел на зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_2, застосовуючи до неї фізичне насильство та погрожуючи застосуванням фізичної сили, став душити її шарфом, подолавши таким чином опір потерпілої, зґвалтував її.
Під час нападу на потерпілу ОСОБА_1 із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для її життя та здоров`я, умисно заволодів грошима потерпілої в сумі 300 грн. та її мобільним телефоном. А всього ОСОБА_1 заволодів майном потерпілої на загальну суму 3045 грн., заподіявши їй при цьому легкі тілесні ушкодження.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався також у тому, що він зґвалтував потерпілу неприродним способом, однак суд дійшов висновку про відсутність достатніх та безсумнівних доказів вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 153 КК України.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що суд необґрунтовано визнав ОСОБА_1 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 153 КК України, не взяв до уваги та неналежно оцінив усі докази у справі, не зазначив, чому взяв до уваги одні докази та відкинув інші, й дійшов передчасного висновку про виправдання винного в цій частині. Також вказує на м`якість призначеного засудженому покарання, неповноту з`ясування апеляційним судом фактичних обставин, які можуть свідчити про наявність у діях винного ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 153 КК України, та невідповідність ухвали цього суду вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні не підтримав касаційну скаргу.
Засуджений та його захисник заперечували проти задоволення скарги.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.