Постанова
Іменем України
19 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 694/930/16-К
провадження № 51-155 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Ємця О.П., Кишакевича Л.Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Ковальчука О.С.,
захисника Гуденка Є.А.,
виправданого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 05 жовтня 2018 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016250000000104, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 лютого 2017 року ОСОБА_1 визнаний невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та виправданий на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України - за недоведеністю вини у вчиненні кримінального правопорушення.
Вирішено питання про речові докази та судові витрати у провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 05 жовтня 2018 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він у невстановлений час, за невстановленихслідством обставин, незаконно придбав вісім патронів калібру 7,62 мм. та два патрони калібру 5.45 мм., які згідно висновку експерта є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї, придатними для стрільби, а також одноствольну гладкоствольну короткоствольну вогнепальну зброю - пістолет "ZORAKI" модель 914-S № НОМЕР_1,які умисно, без передбаченого законом дозволу, зберігав у власному будинку, що по АДРЕСА_1, до 08 квітня 2016 року.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. В обґрунтування своєї позиції посилається на безпідставність висновків суду про недопустимість доказів, зокрема, протоколу обшуку, оскільки цей доказ отримано в порядку передбаченому кримінальним процесуальним законом. Стверджує, що суд першої інстанції всупереч положенням ст.ст.22, 370, 374 КПК допустив однобічність та неповноту судового розгляду, об`єктивно не з`ясував усіх обставин справи, прийняв до уваги лише доводи сторони захисту; не навів підстав для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів прийнятого рішення; допустив неповний виклад показань свідків та обвинуваченого; не прийняв рішення щодо запобіжного заходу. Крім того, вважає, щомісцевим судом порушено принцип змагальності сторін, передбачений ст.22 КПК, оскільки стороні обвинувачення було безпідставно відмовлено у задоволені клопотання про виклик експерта для допиту, через що прокурор був позбавлений можливості в повному обсязі реалізувати свої процесуальні права. Вказує, що суд апеляційної інстанції всупереч ст.419 КПК не навів підстав, з яких його апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні касаційну скаргу підтримав частково, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
Захисник Гуденко Є.А. та виправданий ОСОБА_1, посилаючись на безпідставність доводів скарги сторони обвинувачення, просили залишити її без задоволення.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Касаційні доводи сторони обвинувачення про безпідставність висновків суду щодо недопустимості доказів, зокрема, протоколу обшуку, є неприйнятними .
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Стаття 86 КПК України чітко визначає, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (ч.1 ст.89 КПК України).
Із матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції визнав недопустимим доказом протокол обшуку від 08 квітня 2016 року через те, що цей доказ отриманий з порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Місцевий суд із посиланням на конкретні норми закону чітко зазначив вимоги, яким повинен відповідати протокол обшуку, як документ у якому зафіксована процесуальна (слідча) дія. Оцінюючи протокол обшуку від 08 квітня 2016 року, встановив, що органом досудового слідства було допущено велику кількість дрібних порушень при складанні протоколу (не ідентифіковано усіх учасників слідчої дії; відсутні відомості про характеристики, умови і порядок використання технічного засобу під час фіксації слідчої дії; не вірно зазначені номер кримінального провадження, в рамках якого проводилась слідча дія, а також місце її проведення; наявні незрозумілі виправлення і олівцем зроблені дописи, та інше), а також деякі грубі порушення (в описовій частині протоколу не конкретизовано, які саме предмети були виявлені в ході обшуку, вид патронів, їх кількість, моделі та калібр пістолетів, що давало б можливість їх ідентифікувати; відсутні відомості про кількість вилучених під час обшуку предметів, їх опис та спосіб ідентифікації; порушено порядок упакування вилученого). Усі порушення у своїй сукупності, слугували обґрунтованою підставою для визнання протоколу недопустимим доказом.