Постанова
іменем України
17 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 277/599/15-к
провадження № 51-9889км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Міщенко Т.М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Васильчука В.П.,
потерпілого ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_2, захисника Васильчука В.П. на вирок Ємільчинського районного суду Житомирської області від 12 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 21 серпня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015060140000074, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 118 Кримінального кодексу України
(далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ємільчинського районного суду Житомирської області від 12 жовтня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 118 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.
Звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 1 п. "в" Закону України "Про амністію у 2016 році".
Крім того, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 400 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а в решті позовних вимог відмовлено, залишено цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди без розгляду.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 21 серпня 2018 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено, в резолютивній частині вироку скасовано рішення суду про скасування арешту на автомобіль JACHFC 1020 К, державний реєстраційний номер, НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1 . Вирок у частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди скасовано, призначено в цій частині новий судовий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим в умисному вбивстві ОСОБА_4 при перевищенні меж необхідної оборони, вчиненого за наступних обставин.
12 лютого 2015 року приблизно о 23-ій години ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, прийшов на територію господарського двору, яку орендує ОСОБА_1 , розташовану по АДРЕСА_2, де на ґрунті тривалих неприязних відносин спровокував конфлікт з останнім. В ході конфлікту ОСОБА_4 повалив ОСОБА_1 на землю, після чого сів йому на живіт та, утримуючи в положенні лежачи на спині, руками схопив його за голову й умисно тричі вдарив головою об землю, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді садна в потиличній ділянці волосистої частини голови зліва, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров`я. Після цього ОСОБА_4 схопив руками ОСОБА_1 за шию та став його душити, під час чого ОСОБА_1 знайшов поряд кам`яну брущатку та, захищаючись від протиправних дій ОСОБА_4, тримаючи її у правій руці, завдав нею два удари по голові останнього. Припинивши у такий спосіб протиправні дії ОСОБА_4, звільнивши шию від рук останнього, перевищуючи межі необхідної оборони, яка явно не відповідала небезпечності посягання та обстановці захисту, ОСОБА_1, продовжуючи тримати брущатку у правій руці, умисно наніс нею ще два удари по голові потерпілого і таким чином умисно його вбив при перевищенні меж необхідної оборони.
Смерть ОСОБА_4 настала від закритої черепно-мозкової травми. Під час умисного вбивства ОСОБА_4 при перевищенні меж необхідної оборони ОСОБА_1 спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді розлитого крововиливу під м`які покрови голови із сторони їх внутрішньої поверхні, вдавлено-уламкового перелому склепіння черепа із переходом лінії перелому на основу черепа, крововиливів під м`які мозкові оболонки та в речовину головного мозку, які в своїй сукупності складають закриту черепно-мозкову травму, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.
Після вчинення вбивства потерпілого ОСОБА_1 на власному автомобілі JACHFC 1020 К, державний реєстраційний номер, НОМЕР_2, вивіз труп ОСОБА_4 у Володарсько-Волинський район Житомирської області, де у лісосмузі поблизу с. Теренці облив його пальним та підпалив, утворивши у такий спосіб дією високої температури обвуглення шкірних покровів, м`яких тканин та волосся посмертно.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі потерпілі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 просять судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджують, що дії ОСОБА_1 мали б бути кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК, зазначаючи, що пояснення останнього про вчинення умисного вбивства у стані необхідної оборони ґрунтуються виключно на показаннях самого ОСОБА_1, які є надуманими, і не підтверджуються іншими доказами. Вказують на те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні скарги їх представника на дії та рішення слідчого і прокурора в зв`язку з необґрунтованою зміною підозри з ч. 1 ст. 115 КК на ст. 118 КК, а також зазначають про наявність підстав за яких, на їх думку, головуючий суддя мав заявити собі самовідвід. Посилаються на неповноту судового розгляду, вказуючи на те, що суд залишив без розгляду їх клопотання про повернення обвинувального акта прокурору. Вказують на порушення вимог ч. 2 ст. 37 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), мотивуючи тим, що прокурор здійснював повноваження у кримінальному провадженні лише під час розгляду справи в суді, а не з його початку. Крім того, потерпілі не погоджуються з рішенням суду в частині відмови у задоволенні цивільного позову в повному обсязі та про скасування арешту автомобіля. Вказують на ухвалення вироку незаконним складом суду, мотивуючи тим, що заявлений ними відвід головуючого судді розглядала суддя Прищепа Т.П., яку перед тим у цій же справі було відведено. Вважають, що апеляційний суд всупереч вимогам ст. 419 КПК належно не перевірив обставин кримінального провадження, не надав належної оцінки зібраним у справі доказам, унаслідок чого безпідставно погодився з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ст. 118 КК.
У касаційній скарзі захисник Васильчук В.П. просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення. Вказує на те, що ОСОБА_1 не мав умислу на позбавлення життя ОСОБА_4, зазначаючи, що його підзахисний діяв у стані необхідної оборони, що відповідно до ст. 36 КК виключає кримінальну відповідальність. Посилається на порушення апеляційним судом ст. 405 КПК, указуючи про помилковість висновків судів про кількість завданих ОСОБА_1 ударів, які, на думку захисника, не підтверджуються висновком судово-медичної експертизи. Крім того, вказує, що апеляційний суд не звернув уваги на доводи його апеляційної скарги про закінчення строків давності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності. Разом з тим, вважає, що судами не було враховано обставин, що пом`якшують покарання, що обумовило призначення ОСОБА_1 суворого покарання.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Міщенко Т.М. вважала, що обидві касаційні скарги підлягають до задоволення, просила судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Засуджений ОСОБА_1 та захисник Васильчук В.П. просили задовольнити касаційну скаргу останнього та заперечували щодо задоволення касаційної скарги потерпілих.
Потерпілий ОСОБА_2 просив задовольнити касаційну скаргу, подану ним та потерпілою ОСОБА_3, та вважав необґрунтованою касаційну скаргу захисника Васильчука В.П. і просив відмовити у її задоволенні.