Постанова
Іменем України
19 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 753/13277/17
провадження № 51-831 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Ємця О.П., Кишакевича Л.Ю.
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Гладкого О.Є.,
захисника Висоцького О.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Висоцького О.Г. на вирок Київського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року у кримінальному провадженні № 12017100020000221 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Краматорськ, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що в силу ст. 89 КК України не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 02 квітня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Вироком Київського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року вирок місцевого суду скасовано в частині звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та покладення на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Ухвалено новий вирок, яким постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з 21 червня 2017 року по 02 квітня 2018 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 08 січня 2017 року приблизно о 22:20 год. у ТЦ "Ін-Сільвер" у м. Києві, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, під час спільного вживання алкогольних напоїв, на ґрунті раптово виниклих неприязний відносин умисно наніс ОСОБА_2 два цілеспрямовані удари ножем в область грудної клітини справа, чим спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя у момент заподіяння.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання внаслідок його суворості, застосувати положення ст. 69 КК України та призначити засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Зазначає, що апеляційний суд не взяв до уваги усіх даних про особу винного та обставин, що пом`якшують покарання, зокрема, участь у подіях, що пов`язані з Революцією Гідності, волонтерській діяльності, народження дитини, а також не врахував позицію потерпілого.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник у суді касаційної інстанції підтримав свою скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Положеннями статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Згідно ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК України, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Під особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК України розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.