Постанова
іменем України
17 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 236/2520/17
провадження № 51-473км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Міщенко Т.М.,
захисника Комлєва С.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників Рогова О.А. та Комлєва С.В. на вирок Донецького апеляційного суду від 10 грудня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017051720000157, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України
(далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 10 травня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 190 КК та виправдано у зв`язку з відсутністю в її діянні складу злочину.
Вироком Донецького апеляційного суду від 10 грудня 2018 року вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 10 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасовано та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК, та призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі ч. 5 ст. 74 КК звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності, визначених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком апеляційного суду ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона 3 квітня 2015 року та 9 жовтня 2015 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння державними коштами, достовірно знаючи про відсутність у неї права на отримання соціальної допомоги згідно з вимогами ст. 7 Закону України від 1 червня 2000 року № 1768-III"Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" (далі - Закон № 1768-III) в зв`язку з придбанням 6 березня 2015 року житлового будинку і земельної ділянки, а 7 квітня 2015 року - автомобіля, під час звернення до Управління соціального захисту населення (далі - УСЗН) у м. Лиман Донецької області, розташованого за адресою: вул. Лесі Українки, 20а, м. Лиман, Донецька область, будучи повідомленою про необхідність внесення достовірних даних до декларації про доходи та майновий стан, оскільки вони вплинуть на рішення про надання соціальної допомоги, правові наслідки внесення недостовірних відомостей, розуміючи, що її витрати унеможливлять отримання нею соціальної допомоги, не вносила ці дані у декларації, що дало можливість для безпідставного нарахування їй соціальної допомоги з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року, внаслідок чого шляхом обману заволоділа державними коштами на суму 16834 грн 32 коп.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Рогов О.А. просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) за відсутністю в її діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК. Вважає, що всупереч вимогам ст. ст. 23, 370, 404 КПК апеляційний суд, не з`ясувавши всіх обставин кримінального провадження, не дослідивши безпосередньо докази, дав їм іншу оцінку, ніж суд першої інстанції. Стверджує, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки шахрайства і вона може нести лише цивільно-правову відповідальність.
У касаційній скарзі захисник Комлєв С.В. просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати і закрити кримінальне провадження. Вказує про необґрунтованість засудження його підзахисної за ч. 1 ст. 190 КК. Вважає, що апеляційним судом не було з`ясовано, до призначення якого виду соціальної допомоги ОСОБА_1 зверталась до УСЗН і не доведено наявність у неї умислу на заволодіння майном, а також вказує, що остання мала б нести цивільно-правову відповідальність, виходячи з положень Закону № 1768-III. Зазначає про здійснення досудового розслідування з порушенням вимог КПК, зокрема, посилається на відсутність доручення прокурора на проведення досудового розслідування, оголошення підозри неуповноваженою особою, проведення експертизи судовим експертом без письмової вказівки керівника експертної установи та ставить під сумнів кваліфікацію експерта. Вважає, що протокол тимчасового доступу до речей і документів від 13 липня 2017 року є недопустимим доказом, посилаючись на те, що додатку до нього в справі немає. Вказує про порушення вимог ст. 290 КПК, мотивуючи тим, що протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування не містить переліку цих матеріалів, а строк ознайомлення з ними було обмежено.
На касаційну скаргу надійшов відзив від представника потерпілого - начальника управління соціального захисту населення Лиманської міської ради Мальченко Г.В., в якому вона просить касаційні скарги задовольнити в повному обсязі.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Міщенко Т.М. вважала, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Захисник Комлєв С.В. просив свою та захисника Рогова О.А. касаційні скарги задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника Комлєва С.В., прокурора Міщенко Т.М., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у ст. ст. 410 та 411 КПК та на які є посилання в касаційних скаргах, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 цього Кодексу предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Судом першої інстанції ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 190 КК та виправдано у зв`язку з відсутністю в її діянні складу злочину.
На обґрунтування цього рішення суд послався на те, що в діях ОСОБА_1 відсутні суб`єктивна та об`єктивна сторона шахрайства, оскільки мають місце цивільно-правові відносини, а тому вона може нести лише цивільно-правову відповідальність.
Здійснюючи апеляційний розгляд кримінального провадження, апеляційний суд впорядку ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням прокурора повторно дослідив обставини, встановлені під час кримінального провадження, з дотриманням вимог ст. ст. 23, 94 КПКдав належну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності, навів детальний аналіз досліджених доказів, перевірив всі доводи апеляційної скарги прокурора, забезпечивши сторонам кримінального провадження передбачені КПК умови для реалізації їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, та дійшов правильного висновку про необґрунтованість виправдувального вироку щодо ОСОБА_1, у зв`язку з чим скасував його й ухвалив свій вирок, яким визнав ОСОБА_1 винною у вчиненні шахрайства.
З наведеними у судовому рішенні мотивами, з яких апеляційний суд виходив при ухваленні вироку,погоджується й колегія суддів касаційного суду.
Так, суд апеляційної інстанції на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні шахрайства послався на дані, що містяться у рішеннях УСЗН від 9 квітня 2015 року та від 26 листопада 2015 року про призначення ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї; заявахі деклараціях про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги від 3 квітня 2015 року та від 9 жовтня 2015 року, з яких вбачається, що ОСОБА_1 зверталась до УСЗН в м. Лиман з метою отримання державноїсоціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та у вказаних деклараціях засвідчила, що в період з 1 жовтня 2014 року по 31 березня 2015 року та в період з квітня по вересень 2015 року жодних витрат, здійснених протягом 12 місяців перед зверненням, у виді придбання земельних ділянок, будинків чи транспорту вона не мала. Крім того, в цих же документах ОСОБА_1 засвідчила, що усвідомлює те, що надані нею відомості щодо майнового стану, які вплинули чи могли вплинути на рішення про призначення соціальної допомоги будуть перевірені згідно з чинним законодавством і у разі зміни цих обставин вона зобов`язана повідомити про це УСЗН.