Постанова
Іменем України
19 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 125/238/16-к
Провадження № 51-1335км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Могильного О. П.,
суддів: Марчука О. П., Матієк Т. В.,
секретаря
судового засідання Волевач О. В.,
за участю:
прокурора Руденко О. П.,
виправданого ОСОБА_1,
захисника Власенка Д. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні в судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 грудня 2018 року, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015020000000223щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Вінниця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
виправданого за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України,
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 02 серпня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано за ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 грудня 2018 року вирок суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України, за таких обставин.
29 жовтня 2015 року ОСОБА_1, який обіймав посаду начальника Відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування Барського району УМВС України у Вінницькій області, перебуваючи у приміщенні Барського РВ УМВС України у Вінницькій області, яке розташоване за адресою: Майдан Святого Миколая, 14, м. Бар, Вінницька область, дізнавшись від ОСОБА_2 про те, що він має намір повернути посвідчення водія після закінчення терміну позбавлення прав керування транспортними засобами, вирішив заволодіти грошовими коштами останнього у сумі 2500 грн шляхом підбурювання ОСОБА_2 до давання неправомірної вигоди.
ОСОБА_1 переконав ОСОБА_2 у тому, що лише за умов передачі коштів у сумі 2500 грн, які в подальшому будуть передані начальнику Жмеринського центру з надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів, можливо вирішити питання про повернення посвідчення водія, викликавши у ОСОБА_2 рішучість та бажання до надання зазначеної неправомірної вигоди, чим підбурив останнього до надання неправомірної вигоди начальнику Жмеринського центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів.
06 листопада 2015 року близько 09:40 год. ОСОБА_1 у кабінеті №12 Барського РВ УМВС України у Вінницькій області отримав від ОСОБА_2 попередньо обумовлену суму грошових коштів у розмірі 2500 грн і був викритий працівниками прокуратури Вінницької області.
Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції дійшов висновку, що органами досудового розслідування не доведено наявності події злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України, в який обвинувачувався ОСОБА_1, так як з урахуванням доказів, які були досліджені в судовому засіданні, з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 .
При цьому суд констатував наступне.
Протокол огляду і вручення коштів від 06 листопада 2015 року є недопустимим доказом, оскільки він складений старшим оперуповноваженим ВБКОЗ Управління СБУ у Вінницькій області ОСОБА_3 . на підставі постанови про контроль за вчиненням злочину №21/2-2149т від 06 листопада 2015 року, проте сам протокол не містить посилання на наявність доручення слідчого/прокурора на проведення відповідної слідчої дії, та відповідне доручення не було предметом судового розгляду. Крім того, цей протокол огляду та вручення від 06 листопада 2015 року не підписаний ОСОБА_2, як учасником даної слідчої дії.
Також матеріали провадження не містять даних про передачу ОСОБА_2 своїх коштів старшому оперуповноваженому ОСОБА_3 ., який здійснював їх огляд, помічав відповідною хімічною речовиною, та вручав ОСОБА_2 для подальшої передачі ОСОБА_1
Стороною обвинувачення не надано до суду ухвали слідчого судді апеляційного суду, на підставі якої здійснювалися НСРД у даному кримінальному провадженні, а у протоколах за результатами проведення НСРД не зазначено характеристики технічного обладнання, за допомогою якого проводилися вказані слідчі дії, більше того, жодним процесуальним документом не зафіксовано вручення чи закріплення на тілі ОСОБА_2 будь-яких технічних засобів, за допомогою яких відбувався аудіо-відеоконтроль особи.
Окрім того, з протоколів НСРД вбачається, що ними зафіксовані події, які відбувалися 05 та 06 жовтня 2015 року, однак, відомості до ЄРДР про дане кримінальне провадження внесено 29 жовтня 2015 року, а відповідно до змісту обвинувачення події відбувалися 06 листопада 2015 року.
При цьому оскільки у даному кримінальному провадженні потерпілий відсутній, то суд не вправі констатувати наявність у діях обвинуваченого склад злочину, що передбачений ч. 1 ст. 190 КК України.
Одночасно відповідно до обставин, що викладені у обвинувальному акті (у якому відсутній потерпілий), особа, що передала грошові кошти для давання неправомірної вигоди - ОСОБА_2, достеменно знав про те, що за самим процесом передачі коштів стежать співробітники СБУ, які можуть у будь-який момент припинити такі дії. Отже, на відміну від особи обвинуваченого, особа, що передавала кошти, повністю усвідомлювала реальний стан речей, а тому, що воля і свідомість особи, яка передала кошти, не були спотворені обманом щодо подальшої долі зазначених коштів.
Окрім того, відповідно до обвинувального акту ОСОБА_2, який передавав грошові кошти, які є начебто предметом неправомірної вигоди, самостійно проявив ініціативу щодо початку спілкування з ОСОБА_1 та сам попросив його про допомогу у поверненні посвідчення водія. Таким чином, суд дійшов висновку, що у ході судового розгляду стороною обвинувачення не було доведено вчинення ОСОБА_1 дій щодо підбурювання ОСОБА_2 до вчинення злочину.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у судовому провадженні в судах першої та апеляційної інстанцій, порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 і призначення нового розгляду у цьому суді у зв`язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд апеляційної інстанції не перевірив всі доводи апеляційних скарг сторони обвинувачення та не надав відповіді на них. Вказує, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що місцевий суд безпідставно визнав недопустимими доказом протокол виявлення та вилучення від 06 листопада 2015 року та протоколи, складені за результатом проведення НСРД, оскільки постанова прокурора про контроль за вчинення злочину та ухвали слідчого судді суду апеляційної інстанції постановлялись вказаними особами, проте не були долученні до матеріалів провадження через їх засекречення в день прийняття відповідного рішення. Вказує, що доручення слідчого на проведення старшим оперуповноваженим ВБКОЗ Управління СБУ у Вінницькій області ОСОБА_3 негласних слідчих дій не надавалось, оскільки в цьому провадженні прокурор виніс постанову про проведення контролю за вчиненням злочину. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення про помилковість висновку місцевого суду про те, що ОСОБА_2 був ініціатором початку спілкування з ОСОБА_1 Указує про помилковість висновків апеляційного суду про те, що ОСОБА_2 не мав водійських прав і не позбавлявся права керування транспортними засобами, а також про те, що в матеріалах провадження відсутній протокол затримання ОСОБА_1 . Зазначає про невідповідність оскаржуваного судового рішення вимогам статей 370, 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Руденко О. П. підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Виправданий ОСОБА_1 і захисник Власенко Д. О. заперечили проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Неповнота та однобічність судового розгляду, невідповідність висновків фактичним обставинам, про які йдеться у касаційній скарзі, відповідно до вимог ст. 438 КПК України не є підставою для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.