Постанова
Іменем України
29 серпня 2019 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Голубицький С.С.,
Григор`єва І.В.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Гладкий О.Є.,
захисник Трилевич О.А.,
засуджений ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 28 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 17 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016180110000631,
стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого за ст. 115 ч. 1, ст. 15 ч. 3 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
1. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Засуджений у касаційній скарзі виклав вимогу до суду касаційної інстанції про скасування судових рішень стосовно нього із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. Вимогу мотивував неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність у частині кваліфікації його дій за ст. 115 ч. 1, ст. 15 ч. 3 КК України замість ст. 121 ч. 1 КК України, оскільки після заподіяння останньому тілесних ушкоджень залишив його живим, тобто реалізацію наміру на вбивство не переслідував. Зазначив, що призначене йому покарання є невідповідним внаслідок надмірної суворості як для особи, що вперше притягується до кримінальної відповідальності та добровільно частково відшкодувала завдані злочином збитки. Також наголошує на неправильному застосуванні положень ст. 72 ч. 5 КК України без врахування правового висновку Великої Палати Верховного Суду. Вказує про неправильно вирішений цивільний позов, відшкодування за яким моральної шкоди вважає завищеною, та посилається на інші порушення вимог процесуального закону, допущені судами під час судового розгляду.
2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
2.1 Суд першої інстанції, рішення якого оскаржується
За вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 28 березня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 115 ч. 1, ст. 15 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк десять років.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 116 217 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди - 1 000 000 грн.
Також вирішено долю речових доказів та питання щодо процесуальних витрат на проведення експертиз.
2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 17 липня 2018 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Кисельової М.І. задоволено частково. Вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 28 березня 2018 року стосовно засудженого ОСОБА_1 залишено без зміни.
На підставі ст. 72 ч. 5 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_1 зараховано строк попереднього увʼязнення з 04 листопада 2016 року до 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі, а з 20 червня 2017 року до дня набрання вироком законної сили - один день попереднього увʼязнення за один день позбавлення волі.
2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами
03 листопада 2016 року приблизно о 04-ій год ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, тобто протиправне заподіяння смерті іншій особі, перебуваючи у під`їзді № 4 у будинку АДРЕСА_2, на ґрунті ревнощів до ОСОБА_3, умисно завдав ОСОБА_2 не менше шести ударів ножем по тулубу з правої та лівої сторін, чим заподіяв останньому тілесних ушкоджень у вигляді трьох колото-різаних ран правого підребер`я, раневі канали яких мали напрямок у глибину черевної порожнини та сліпо закінчувалися в тканині діафрагмальної поверхні печінки та в діафрагмальному синусі, трьох колото-різаних ран передньої та бокової поверхонь грудної клітки справа з раневими каналами, що мають напрямок у плевральну порожнину з ушкодженням медіастенальної плеври та нижньої долі правої легені, що супроводжувалося гострою внутрішньою плевральною правобічною кровотечею, а також невизначену досудовим розслідуванням кількість ударів ножем по всьому тілу, чим заподіяв останньому тілесних ушкоджень у вигляді різаних ран передньої черевної, грудної стінок, міжлопаткової ділянки спини, бокової поверхні шиї, бокової поверхні живота справа, передньої поверхні правої гомілки, які в сукупності згідно з висновком судово-медичної експертизи від 04 листопада 2016 року № 325 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя в момент їх заподіяння, що призвели до загрозливого для життя стану. Проте ОСОБА_1 з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, спрямованих на позбавлення життя ОСОБА_2, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки в момент завдання ударів ножем його злочинну діяльність було припинено мешканцем цього будинку ОСОБА_4, який відтягнув ОСОБА_1 від ОСОБА_2 Після чого ОСОБА_1 зник з місця вчинення злочину.
3. Доводи інших учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор у засіданні касаційного суду заперечував проти доводів засудженого, наведених у касаційній скарзі.
4. Джерела права й акти їх застосування
4.1 Кримінальний кодекс України
4.1.1 Стаття 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
Частина 2. Злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
4.1.2 Стаття 5. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі
Частина 1. Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Частина 3. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Частина 4. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
4.1.3 Стаття 72. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення (чинна редакція Закону від 21 червня 2017 року № 2046-VIII)
Частина 5. Попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
4.1.4 Стаття 72. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення (в редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII)
Частина 5. Зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
4.2 Кримінальний процесуальний кодекс України
4.2.1 Стаття 94. Оцінка доказів
Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Частина 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
4.2.2 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення
Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
4.2.3 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
5. Мотиви та висновки Верховного Суду
5.1 Межі касаційного перегляду
З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, та меж перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень, установлених Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України), розгляд провадження судом касаційної інстанції здійснено в частині перевірки за доводами засудженого дотримання судами вимог кримінального процесуального закону при ухваленні оскаржуваних судових рішень; правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність у частині кваліфікації його дій за ст. 115 ч. 1, ст. 15 ч. 3 КК України замість, як вважає правильним засуджений, ст. 121 ч. 1 КК України; невідповідності призначеного йому покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про особу через суворість; правильності застосування положень ст. 72 ч. 5 КК України при зарахуванні строку попереднього ув`язнення у строк відбування покарання; правильності вирішення заявленого цивільного позову в частині визначення розміру відшкодування завданої моральної шкоди, який вважає завищеним.
5.2 Щодо порушень вимог процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність
5.2.1 Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1, ст. 15 ч. 3 КК України, підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду в суді першої інстанції, а також оцінено судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України [4.2.1].
Висновок про винуватість зроблено на підставі показань потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також письмових матеріалів провадження, зокрема даних, що містяться у протоколах огляду місця події, протоколі за наслідками проведення слідчого експерименту, висновках експертиз тощо [4.1.1, 4.1.2].
Правдивість та об`єктивність показань потерпілого, свідків, які були допитані судом, не викликали сумнівів, оскільки ці докази підтверджено сукупністю інших безпосередньо досліджених під час судового розгляду письмових доказів.
Суд, дослідивши всі обставини у цьому кримінальному провадженні, дійшов правильного висновку, що вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому незакінченому замаху на умисне вбивство ОСОБА_2 знайшла своє підтвердження під час судового розгляду і доведена поза розумним сумнівом.
Суд першої інстанції під час судового розгляду детально перевірив доводи захисника, який не погоджувався із кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ст. 115 ч. 1, ст. 15 ч. 3 КК України та наголошував на наявності в його діях складу злочину, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України, що були спростовані, враховуючи таке.