|
| |
|
|
|
Постанова
Іменем України
19 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 383/1020/14-к
провадження № 51-239км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О. В.,
прокурора Опанасюка О. В.,
потерпілої ОСОБА_1 ,
представника потерпілої - адвоката Малюти Р. В.,
захисника Мельник О. В.,
засудженої ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженої ОСОБА_2 та її захисника Мельник О. В. на вироки Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 червня 2016 року та Кропивницького апеляційного суду від 27 листопада 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014120110000043 обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 червня 2016 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення та призначено їй покарання за ч. 4 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією всього належного їй майна. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 382 388,20 грн, 10 000 грн, 328 883,48 грн у рахунок відшкодування відповідно матеріальної, моральної шкоди й інфляційних нарахувань та 3 % річних.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватою в заволодінні чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчиненому в особливо великих розмірах, за таких обставин.
Так, ОСОБА_2 у період з січня 2007 року по 20 січня 2014 року, працюючи на території КП "Ринок" Бобринецького районного споживчого товариства у м. Бобринцях продавцем у торговій точці, що належала ОСОБА_1, зловживаючи довірою останньої, враховуючи відсутність договору, який би забезпечив матеріальну відповідальність ОСОБА_2, систематично і безоплатно, протиправно вилучала і привласнювала грошові кошти, отримані від реалізації належних потерпілій товарно-матеріальних цінностей. При цьому ОСОБА_2 вводила в оману ОСОБА_1, повідомляючи останній, що нібито недостача виникла внаслідок придбання продукції покупцями у борг. Своїми діями з травня 2010 року по 20 січня 2014 року ОСОБА_2 задала матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_1 на загальну суму 382 388,20 грн, що є особливо великим розміром.
Апеляційний суд Кіровоградської області ухвалою від 15 червня 2017 року скасував вирок місцевого суду, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 190 КК закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) у зв`язку з відсутністю в її діях складу вказаного кримінального правопорушення.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду 15 травня 2018 року скасував згадане рішення апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції через порушення принципу безпосередності дослідження доказів (п. 16, ч. 1 ст. 7, ст. 23 КПК).
За наслідками нового розгляду Кропивницький апеляційний суд 27 листопада 2018 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасував та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_2 покарання за ч. 4 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією майна, яке належить її на праві власності. У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_2 просить скасувати вироки судів першої та апеляційної інстанцій та закрити кримінальне провадження щодо неї відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190. Свої вимоги засуджена мотивує тим, що суди обох інстанцій усупереч вимогам ст. 84, ч. 3 ст. 373 КПК не встановили належних та допустимих доказів на підтвердження її винуватості у вчиненні шахрайства. Вказує на те, згадані суди не надали належної оцінки тому, що вона з 2004-го по 2007 роки працювала у потерпілої ОСОБА_1 як найманий працівник, а у 2007 році зареєструвалась як фізична особа-підприємець та почала співпрацювати з ОСОБА_1, купуючи у неї цукор та реалізуючи його. За твердженням засудженої, між нею та потерпілою виникли цивільно-правові відносини, пов`язані з розрахунками за наданий для реалізації цукор, а тому її діяння не містять об`єктивної та суб`єктивної сторони ознак складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України. Стверджує, що суди при постановленні вироків не аргументували, у чому саме полягає умисел на заволодіння чужим майном та корисливий мотив у її діях, у чому полягав обман потерпілої та чому її дії є шахрайськими.
Захисник засудженої - адвокат Мельник О. В. у касаційній скарзі просить скасувати постановлені судові рішення щодо ОСОБА_2 та закрити кримінальне провадження щодо неї відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК. На обґрунтування своїх доводів наводить доводи, які є аналогічними за змістом наведеним у касаційній скарзі засудженої. Крім того зазначає, що суди обох інстанцій залишили поза увагою те, що між засудженою ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_1 виникли цивільно-правові відносини при здійсненні господарської діяльності з реалізації продукції, а сам факт недостачі не підтверджено належними доказами, і він не свідчить про наявність у її діях ознак шахрайства.
На вказані скарги представник потерпілої ОСОБА_1 - адвокат Малюта Р.В. подав заперечення, в яких, наводячи відповідні аргументи про безпідставність викладених у скаргах доводів, просив залишити їх без задоволення, а судові рішення -без змін.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджена ОСОБА_2 та її захисник Мельник О. В. підтримали свої касаційні скарги, просили скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження.
Прокурор, потерпіла ОСОБА_1 та її представник Малюта Р.В. заперечували проти задоволення касаційних скарг сторони захисту, просили залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин.
У п. 1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
За нормами ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.