Постанова
іменем України
17 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 215/883/16-к
провадження № 51-4769км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Мазура М. В., Матієк Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О. М.,
прокурора Опанасюка О. В.,
захисників Чернеша Д. С.,
Давидова С. В. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 , його захисника Давидова С. В., захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката Єрунової О. В. на вирок Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року, а також прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на зазначену ухвалу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040760001948, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2 ), зареєстрованого у тому ж АДРЕСА_3, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені
судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 лютого 2017 року:
- ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць з конфіскацією майна, що належить йому на праві власності;
- ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 2 місяці з конфіскацією майна, що належить йому на праві власності.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК у строк покарання зараховано: ОСОБА_2 - строк перебування під вартою з 13 січня 2016 року по 16 лютого 2017 року; а ОСОБА_1 - строк перебування під вартою з 11 січня 2016 року по 16 лютого 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винуватими у тому, що вонивчинили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя й здоров`я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб за таких обставин.
30 жовтня 2015 року близько о 10:30 ОСОБА_2 та ОСОБА_1, за попередньою змовою групою осіб, заздалегідь приготувавши не встановлену слідством зброю для відстрілу патронів з кулями несмертельної дії, прибули автомобілем ВАЗ 21099 (державний номерний знак НОМЕР_1 ) до будинку АДРЕСА_4 з метою забрати з відома власника ОСОБА_3 автомобіль марки ГАЗ 32213 (державний номерний знак НОМЕР_2 ) у потерпілого ОСОБА_4, яким останній користувався.
Після добровільної передачі ОСОБА_4 вищевказаного автомобіля, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючи узгоджено, вимагали віднього негайно видати з гаража належне обладнання для різання металу, зварювальний апарат і кутову шліфувальну машинку, однак потерпілий категорично відмовився відкрити гараж і віддати належне йому майно.
Надалі приблизно з 10:45 до 11:00 ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою, у тому ж місці вчинили розбійний напад на потерпілого, зокрема почергово та погоджено здійснили в потерпілого не менше семи прицільних пострілів з невстановленої слідством зброї, призначеної для відстрілу патронів несмертельної дії, споряджених гумовими кулями, яку вони мали при собі. Так, ОСОБА_2 у результаті одного пострілу влучив у праву нижню кінцівку потерпілого, заподіявши йому легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я, при цьому ОСОБА_1, здійснивши шість пострілів, влучив у ділянку живота, верхні та нижні кінцівки потерпілого, заподіявши йому тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я і легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я.
Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 13 грудня 2017 року залишив без змін зазначений вирок місцевого суду. На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 17 лютого по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на неповноту та однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість,порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. Мотивуючи свої вимоги засуджений посилається на порушення місцевим судом вимог ст. 374 КПК, оскільки суд, визнавши у вироку формулювання обвинувачення доведеним, неправильно зазначив час, місце, спосіб кримінального правопорушення, форму вини та мотив скоєного злочину, а також мотиви неврахування окремих доказів. Вважає, що згаданий суд не дав належної оцінки дослідженим доказам та не встановив наявності прямого умислу на негайне вилучення чужого майна і корисливого мотиву злочину, що вказує на відсутність у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК. Як на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону скаржник вказує на порушення суддею, який розглядав кримінальне провадження в суді першої інстанції, таємниці наради суддів. Про допущені порушення було зазначено і в апеляційних скаргах сторони захисту, проте апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не навів належних обґрунтувань, через які скарги визнав необґрунтованими.
Крім того, у доповненнях до касаційної скарги засуджений ОСОБА_1 та його захисник Чернеш Д. С. вказують на те, що суд першої інстанцій вийшов за межі висунутого обвинувачення, зазначивши часом початку скоєння злочину 10:40, місцем його вчинення - подвір`я і гараж будинку, не встановив розміру шкоди, завданої внаслідок вчинення цього злочину, неправильно застосував ч. 5 ст. 72 КК, а також посилається, що у протоколі про надання йому доступу до матеріалів кримінального провадження всупереч ч. 9 ст. 290 КПК відсутній перелік матеріалів із зазначенням їх найменування, а тому вважає, що суди позбавлені можливості посилатися на докази обвинувачення.
У касаційній скарзі захисник Давидов С. В. наводить доводи, які за змістом аналогічні доводам, викладеним у скарзі засудженого, і також просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Крім цього, зазначає, що докази (протоколи пред`явлення для впізнання ОСОБА_1 від 25 листопада 2015 року за участю ОСОБА_5, та відповідно за участю ОСОБА_6, огляду місця події від 30 та 31 жовтня 2015 року), якими місцевий суд обґрунтував винуватість засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, отримано з порушеннями норм КПК, а тому, на думку захисника, є недопустимими. Також посилається на суворість призначеного засудженому покарання, оскільки суд належним чином не врахував обставин, які впливають на його обрання, що, як вважає захисник, є підставою для пом`якшення ОСОБА_1 покарання шляхом застосування ст. 69 КК. Наголошує на неправильному застосуванні судами ч. 5 ст. 72 КК. За твердженням скаржника, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки суд не навів у ній належних мотивів щодо необґрунтованості доводів, викладених стороною захисту.
У касаційній скарзі захисник Єрунова О. В. порушує питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_2 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Обґрунтовуючи свої вимоги, сторона захисту зазначає, що відповідно до встановлених судом фактичних обставин справи у діях ОСОБА_2 відсутній прямий умисел на заволодіння чужим майном, а тому його дії слід кваліфікувати за ст. 296 КК. Вважає, що суд першої інстанції на порушення ст. 374 КПК не послався на мотиви неврахування окремих доказів, які викликають сумніви щодо наданих потерпілим ОСОБА_4 показань. Вказує на те, що протокол огляду місця події від 30 жовтня 2015 року є недопустимим доказом, оскільки огляд домоволодіння проведено без дозволу слідчого судді. Також стверджує, що протокол про надання ОСОБА_2 доступу до матеріалів кримінального провадження складено з порушенням ч. 9 ст. 290 КПК, а тому, на думку захисника, суд не має права допустити як докази обвинувачення відомості, що містяться в матеріалах справи.