ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 295/13008/15-к
провадження № 51-8420км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Могильного О. П., Шевченко Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
виправданого ОСОБА_1,
захисника Трофімова А. В.,
прокурора Вергізової Л. А.,
представника потерпілого адвоката Маляренка С. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги першого заступника прокурора Житомирської області Василіва О. Б. та потерпілого ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 23 червня 2018 року у кримінальному провадженні № 12014060020006397 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гринівці Любарського району Житомирської області та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Богунського районного суду м. Житомира від 3 травня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження потерпілому, та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Вирішено питання про цивільний позов, процесуальні витрати та речові докази по справі.
Як установлено судом, ОСОБА_1 11 листопада 2014 року приблизно о 18:45 керуючи автомобілем "CitroenBerlingo" р.н.з. НОМЕР_1, під час руху в м. Житомирі по проспекті Миру в напрямку вул. Перемоги у межах регульованого пішохідного переходу, порушив вимоги п.п. "б" п. 2.3. та пунктів 8.10., 8.7.3., 12.3. Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, при поданні світлофором сигналу, що забороняє рух, не зупинився перед світлофором та пішохідним переходом, при виникненні небезпеки для руху, яку він об`єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості керованого ним транспортного засобу аж до повної його зупинки та продовжив рух далі, не забезпечивши при цьому безпеки дорожнього руху, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2, який перетинав проїзну частину на дозволений для руху пішоходів сигнал світлофору зліва направо відносно руху транспортного засобу, в результаті чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження.
При перегляді справи 23 червня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області вирок місцевого суду скасував та закрив кримінальне провадження у зв`язку з недоведеністю винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які її подали
У касаційних скаргах прокурор та потерпілий ОСОБА_2 просять скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Скаржники вважають, що апеляційний суд безпідставно надав перевагу тим доказам, які спростовують вину ОСОБА_1, і при цьому не надав належної оцінки усім дослідженим доказам у їх сукупності.
На їхню думку, апеляційний суд усупереч правовому висновку, викладеному Верховним Судом України в постанові від 9 червня 2016 року (справа №5-360кс15) неправильно визнав недопустимим доказом у справі протокол слідчого експерименту від 14 січня 2015 року за участю ОСОБА_1 в процесуальному статусі "свідка" та висновок експерта № 3/69 від 20 лютого 2015 року, а також надав невірну оцінку висновку додаткової судової експертизи № 3/223 від 17 квітня 2015 року, що потягло за собою закриття кримінального провадження і незастосування до ОСОБА_1 закону України про кримінальну відповідальність ( ч. 2 ст. 286 КК).
Потерпілий ОСОБА_2, крім того, у своїй скарзі зазначає, що всупереч вимогам ст. 23 КПК апеляційний суд надавши у своєму рішенні іншу оцінку доказам у справі безпосередньо ці докази не дослідив.
З огляду на зазначені обставини сторона обвинувачення вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК і з цих підстав не може бути залишена у силі.
Позиція учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор та представник потерпілого - адвокат Маляренко С. В. вимоги касаційних скарг сторони обвинувачення підтримали.
Виправданий ОСОБА_1 та захисник Трофімов А. В. заперечили у задоволенні касаційних скарг і просили залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, якими в розумінні ч. 1 ст. 412 КПК є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
За правилами п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Відповідно до вимог ст. 417 КПК, апеляційний суд встановивши обставини, передбачені ст. 284 КПК скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.
Приймаючи рішення про скасування вироку місцевого суду, апеляційний суд дійшов до переконання, що наведені у ньому висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду і за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення, цей суд у своєму рішенні не зазначив, чому суд взяв до уваги одні докази та відкинув інші.
Зокрема, суд апеляційної інстанції провівши часткове судове слідство у справі, заслухавши доводи і пояснення обвинуваченого, потерпілого та інших учасників, дослідивши письмові докази, а саме протоколи огляду місця події від 11 листопада 2014 року та від 25 травня і 9 червня 2015 року зі схемами та ілюстрованими таблицями до них, протоколи проведення слідчих експериментів із потерпілим ОСОБА_2 , свідком ОСОБА_3, висновок експерта № 3/784 від 9 січня 2015 року, лист Житомирського обласного центру з гідрометеорології № 25-04-16/1-1165 від 18 листопада 2014 року, лист КП "Електричні мережі зовнішнього освітлення "Міськсвітло"", висновок експерта № 369 від 20 лютого 2015 року, висновок комісійної експертизи № 20 від 24 лютого 2014 року, протокол проведення слідчого експерименту від 14 січня 2014 року зі свідком ОСОБА_1, протоколи проведення слідчих експериментів від 24 березня, 17 та 30 червня 2015 року з підозрюваним ОСОБА_1, висновки експертів № 3/69 від 20 лютого 2015 року, № 3/223 від 17 квітня 2015 року, № 3/423 від 17 липня 2015 року, № 657/659/15-25 від 6 серпня 2015 року; та врахувавши показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_3, експерта Костенка М . С., наданих ними під час судового розгляду та зафіксованих на технічному носії інформації, який зберігається в матеріалах провадження, дійшов умотивованого висновку, що усі зібрані в кримінальному провадженні докази в їх сукупності не доводять поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину.
При цьому апеляційний суд у своєму рішенні правильно звернув увагу на те, що для доведеності винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК необхідно дослідити причини, за яких сталася дорожня пригода, та встановити чи перебуває недотримання цією особою правил дорожнього руху у прямому зв`язку із наслідками, що настали.