Постанова
Іменем України
23 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 641/4101/16-ц
провадження № 61-6253св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач 1 - ОСОБА_1,
позивач 2 - ОСОБА_2,
відповідач 1 - Харківська міська рада,
відповідачі 2: територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 29 жовтня 2018 року у складі судді Колодяжної І. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю.,
Котелевець А. В., Піддубного Р. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами, з урахуванням уточнень, про визнання за ним права власності на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 .
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_3, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26 листопада 1993 року, належала 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до нотаріально посвідченого заповіту від 28 жовтня 1997 року, ОСОБА_3 заповів зазначене майно позивачу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. ОСОБА_1 прийняв спадщину шляхом вступу у фактичне управління майном. 12 червня 2000 року дружина спадкодавця - ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті чоловіка на 2/6 частини квартири, оскільки вона мала право на обов`язкову частку у спадковому майні ОСОБА_3
ОСОБА_1 отримав нотаріальну відмову у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належну йому 1/6 частини квартири
АДРЕСА_1 , оскільки у нього відсутні правовстановлюючі документи на неї. Вони знаходяться у
ОСОБА_2 , який володіє 2/6 частинами спірної квартири.
20 вересня 2016 року ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_2, звернувся до суду із позовними вимогами про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_3, за набувальною давністю.
Позовні вимоги мотивовано тим, що належну ОСОБА_3 частину квартири ОСОБА_1 не прийняв у спадщину після смерті спадкодавця, оскільки пропустив строк подачі відповідної заяви до нотаріальної контори. Відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування з 28 грудня 2004 року ОСОБА_2 належить 5/6 частини квартири
АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , саме ОСОБА_2 займався її похованням і залишився проживати у спірній квартирі, сплачуючи комунальні платежі. Оскільки ОСОБА_1 до останнього часу не заявляв своїх прав на частину квартири, ОСОБА_2 займався її утриманням та фактично в ній проживає протягом тривалого часу, він має право на визнання за собою права власності на 1/6 частини, належної ОСОБА_3 квартири.
Ухвалою Комінтернівського районного суду від 28 вересня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 29 жовтня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради та ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, відмовлено.
Рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 мотивовано тим, що право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації та виникає з моменту державної реєстрації, відсутність належно оформлених правовстановлюючих документів на нерухоме майно у померлого спадкодавця унеможливлює спадкоємцеві - ОСОБА_1 оформити свідоцтво про право на спадщину.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 мотивовано тим, що для застосування набувальної давності володіння має бути добросовісним, а володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, однак ОСОБА_2 вселився у квартиру як власник її 5/6 частин, що не підтверджує те, що володілець не знав і не міг знати про те, що спірна 1/6 частина квартири належить іншій особі, користування нею не є правомірним.
Постановою Харківського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 29 жовтня 2018 року залишено без змін.
Постанова суду мотивована тим, що суд першої інстанції в межах доводів позовних вимог повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі:
22 березня 2019 року ОСОБА_2 звернувся через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 29 жовтня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 лютого
2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 за набувальною давністю, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не набув у встановленому законом порядку права власності на 1/6 частину спірної квартири, оскільки ним протягом 16 років не було отримано свідоцтва про право на спадщину та не було проведено державної реєстрації нерухомого майна. Також ОСОБА_1 пропустив, без поважних причин, трирічний строк позовної давності, оскільки знав про те, що ОСОБА_2 проживає у спірній квартирі, користується та володіє нею, а правові підстави для звернення до нотаріуса за видачею свідоцтва про право власності на спадщину чи подання позовної заяви до суду, виникли у нього ще
у 2000 році.
ОСОБА_2 посилається на те, що 1/6 частина спірної квартири не була виділена в натурі, не відкрито окремих особових рахунків по сплаті квартирної плати та комунальних платежів на дану частину, відсутня реєстрація за будь-якою фізичною та (або) юридичною особою права власності на спірну 1/6 частини квартири, ОСОБА_2 набув право власності на 5/6 частин спірної квартири на законних підставах, постійно проживав у даній квартирі, сплачував комунальні платежі, вважав, що є єдиним родичем ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а тому добросовісно володів та користувався спірною 1/6 частини квартири, не знав і не міг знати, що ця частина квартири може належати іншій особі.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи
№ 641/4101/16-ц з Комінтернівського районного суду міста Харкова.
У квітні 2019 року матеріали цивільної справи № 641/4101/16-ц надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи:
Квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26 листопада 1993 року, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду.
Відповідно до заповіту від 28 жовтня 1997 року, посвідченого державним нотаріусом Сьомої Харківської державної нотаріальної контори за реєстраційним № 4-226, ОСОБА_3 заповів ОСОБА_1 належну йому на праві особистої власності частину квартири АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
14 березня 2000 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3
12 червня 2000 року до Сьомої Харківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернулася дружина померлого - ОСОБА_4
12 червня 2000 року державним нотаріусом Сьомої Харківської державної нотаріальної контори за реєстраційним № 6-943 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого ОСОБА_4 є спадкоємицею 2/6 частин квартири АДРЕСА_1, що складають її обов`язкову долю у майні померлого ОСОБА_3 . На 1/6 частини даної квартири свідоцтво про право на спадщину по заповіту ще не було видано.
06 квітня 2016 року державним нотаріусом Сьомої Харківської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1, у зв`язку з ненаданням ним документів, що підтверджують право власності спадкодавця на спірну частину квартири.