Постанова
Іменем України
23 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 638/4106/16-ц
провадження № 61-26034св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Харківської області, у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Карімової Л. В., від 19 квітня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та збитків.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 11 вересня 2014 року між сторонами було укладено попередній договір, відповідно до умов якого сторони були зобов`язані в строк до 11 вересня 2015 року укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . За домовленістю сторін ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 завдаток 10 000 доларів США, що еквівалентно за курсом, встановленим Національним банком України (далі - НБУ) станом
на 11 вересня 2014 року 129 765, 98 грн.
Відповідач умови вказаного договору не виконав та продаж квартири у встановлений договором строк не здійснив, не зняв заборону відчуження на квартиру АДРЕСА_1 , як було передбачено пунктами 3.3, 3.5 попереднього договору
від 11 вересня 2014 року.
В добровільному порядку гроші, надані в якості завдатку, відповідач повертати відмовляється.
У зв`язку з наведеним, позивач просила стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 541 088 грн, що становить подвійний розмір завдатку відповідно до статті 571 Цивільного кодексу України (далі -
ЦК України) та пункту 4.2 попереднього договору від 11 вересня 2014 року, а також за період з 12 вересня 2014 року по 01 березня 2016 року інфляційні втрати у розмірі 75 049, 01 грн та 3 % річних у розмірі 5 738, 14 грн, а крім того сплачений при зверненні до суду судовий збір.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 лютого
2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу в розмірі 129 765, 98 грн, 3 % річних - 1 824, 89 грн та інфляційні втрати - 5 482, 89 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових втрат.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що основний договір між сторонами не був укладений, а отже отримані відповідачем ОСОБА_2 грошові кошти слід вважати не завдатком, а авансом, який підлягає поверненню.
Оскільки основний договір купівлі-продажу квартири відповідач повинен був укласти не пізніше 11 вересня 2015 року, тому саме з цієї дати підлягають нарахуванню інфляційні втрати та 3 % відсотки річних.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 19 квітня 2017 року, з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 14 червня 2017 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2017 року скасовано частково.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та збитків задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 270 780 грн авансу та судовий збір в розмірі 4 303, 30 грн та 5 289 47 грн.
У задоволенні позову про стягнення 75 049, 01 грн інфляційних втрат відмовлено.
В частині стягнення 3% річних у розмірі 1 824, 89 грн рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції стосовно валюти авансу не відповідають обставинам справи, внаслідок чого суд помилково не застосував норму частини другої
статті 533 ЦК України. Натомість при вирішенні вимог про стягнення інфляційних втрат, суд першої інстанції помилково застосував частину другу статті 625 ЦК України та не врахував, що втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, залишивши в силі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2017 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2017 року ОСОБА_2 подана касаційна скарга на рішення Апеляційного суду Харківської області від 19 квітня 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи
№ 638/4106/16-ц з місцевого суду.
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня
2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
04 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 638/4106/16-ц передано судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що попередній договір не відноситься до грошового зобов`язання, він тільки передбачає зобов`язання його сторін укласти в майбутньому основний договір, а таке зобов`язання не є грошовим.
Суд апеляційної інстанції при розрахунку стягнутої суми неправильно застосував до спірних правовідносин положення частини другої
статті 533 ЦК України та не врахував, що сторонами в попередньому договорі передбачено розрахунок за основним договором в валюті - гривні.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження передачі завдатку в іноземній валюті, а пояснення його представника в цій частині суд трактував довільно.
Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу
У грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_1, подане її представником ОСОБА_3 , на касаційну скаргу в якому він, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 11 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено попередній договір, посвідчений приватний нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Грузковою Ю. В. та зареєстрований в реєстрі за № 2126, відповідно до умов якого сторони зобов`язалися у строк до 11 вересня 2015 року укласти договір
купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 4.1 вказаного договору в забезпечення його умов
ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняв завдаток в сумі
129 769, 98 грн., що складало за курсом встановленим НБУ станом
на 11 вересня 2014 року 10 000 доларів США.
Відповідач умови попереднього договору не виконав, у зв`язку із чим основний договір купівлі-продажу квартири у встановлений строк укладено не було.
ОСОБА_2 не зняв заборону відчуження на квартиру АДРЕСА_1 , як було передбачено пунктами 3.3 та 3.5 попереднього договору.
В добровільному порядку гроші, отримані за договором від 11 вересня
2014 року, відповідач не повернув.
З метою врегулювання спору ОСОБА_1 на адресу відповідача
19 грудня 2015 року був направлений лист-вимога, який залишений без задоволення.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.