ПОСТАНОВА
Іменем України
23 вересня 2019 року
Київ
справа №826/2778/14
адміністративне провадження №К/9901/6636/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Калашнікової О.В.,
суддів - Білак М.В., Губської О.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Носадчої О.Е.
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Коваль Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №826/2778/14
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2014 року (головуючий суддя - Катющенко В.П., судді - Дегтярьова О.В., Гарник К.Ю.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року (головуючий суддя - Шурко О.І., судді - Василенко Я.М., Степанюк А.Г.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив:
1.1. Визнати незаконним його звільнення з роботи за пунктом четвертим статті 40 Кодексу законів про працю України;
1.2. Визнати протиправними дії відповідача щодо проведення атестації 20 січня 2014 року після повідомлення позивачем про припинення трудових правовідносин та під час хвороби позивача;
1.3. Скасувати наказ Міністерства юстиції України від 03 лютого 2014 року № 178/к про звільнення позивача з роботи за пунктом четвертим статті 40 Кодексу законів про працю України як незаконний та поновити позивача на роботі;
1.4. Стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 січня 2014 року по день постановлення рішення у справі (на дату звернення до суду - 3219,04 грн.);
1.5. Стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за відрив від звичайних занять, пов`язану з прибуттям до суду - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати з урахуванням судових засідань на час винесення рішення по справі (участь у першому судовому засіданні - 22,83 грн.);
1.6. Стягнути з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди - 20000 грн.
2. Позовна заява мотивована тим, що наказом заступника Міністра юстиції України - керівника апарату Іващенком Ю.І від 03 лютого 2014 року №178/к "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту 03 лютого 2014 року за прогул без поважних причин, на підставі пункту четвертого статті 40 Кодексу законів про працю України. Вважає своє звільнення незаконним, а наказ таким, що підлягає скасуванню, оскільки ним подавалась заява до відповідача про звільнення на підставі частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України з 15 січня 2014 року, отже з 16 січня 2014 року позивач не перебував у трудових відносинах з відповідачем. Крім того, відповідачем не враховано, що на момент звільнення позивач хворів. Також позивач зазначав про не проведення розрахунку з ним у день звільнення та не видачу трудової книжки. Крім того, посилався на порушенням чинного законодавства України при проведенні атестації позивача без його участі та не врахування при цьому перебування позивача на лікарняному.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
4. Рішення судів мотивовані тим, що відсутні підстави для визнання незаконним звільнення ОСОБА_1 за пунктом четвертим статті 40 Кодексу законів про працю України та скасування наказу про звільнення від 03 лютого 2014 року №178/к, відсутні підстави для поновлення позивача на роботі та, відповідно, про визнання недійсним запису до трудової книжки про звільнення з роботи за пунктом четвертим статті 40 Кодексу законів про працю України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2016 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року.
7. Верховний Суд прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.
8. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:
8.1. Суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини справи, що мають значення для справи, не звернув увагу на неправильну кваліфікацію судом першої інстанції правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, допустив неправильне тлумачення закону щодо порядку звільнення працівника за частиною третьою статті 38 Кодексу законів про працю України.
8.2. Судами не надано правової оцінки обставинам, за яких відповідачем було видано наказ від 03 лютого 2014 року №178/к "Про звільнення ОСОБА_1 ", оскільки зазначений наказ видано під час хвороби 03 лютого 2014 року позивача.
8.3. Судами не надано правової оцінки причинам, які спонукали позивача до розірвання трудового договору з відповідачем.
9. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. ОСОБА_1 перебував на державній службі та з 21 листопада 2011 року обіймав посаду головного спеціаліста відділу контролю за діяльністю центрального апарату та територіальних органів Контрольно-ревізійного управління Міністерства юстиції України. З 25 січня 2012 року переведений на посаду головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту Міністерства юстиції України.
11. 10 січня 2014 року позивач звернувся із заявою до заступника Міністра юстиції - керівника апарату Іващенка Ю.І. про звільнення його з роботи 15 січня 2014 року відповідно до частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України. Крім того, у заяві просив провести розрахунок та виплату належної йому заробітної плати, зокрема, з урахуванням судових рішень, вихідної допомоги та грошової компенсації за невикористані відпустки за 2013-2014 роки.
12. Листом від 14 січня 2014 року №14-Я/31 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що зазначені у заяві позивача факти перевірені Національним агентством України з питань державної служби та Державною інспекцією України з питань праці та порушень з боку Міністерства юстиції України не встановлено. Також зазначено, що оскільки Міністерство юстиції України дотримується вимог законодавства про працю та умов трудового договору, підстави для звільнення позивача відповідно до частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України відсутні.
13. 15 січня 2014 року позивачем на адресу заступника Міністра юстиції - керівника апарату Іващенка Ю.І. направлено лист, яким повернуто службове посвідчення Міністерства юстиції України від 10 січня 2012 року №769 та зазначено, що оскільки за даних обставин згоди роботодавця щодо звільнення з роботи законодавством не вимагається, позивач вважає трудовий договір розірваним у визначений ним строк, який надійшов на адресу Міністерства юстиції України 24 січня 2014 року та зареєстровано за вх. № Я-1203.
14. Доповідною запискою начальника Управління внутрішнього аудиту Власової І.А. від 20 січня 2014 року №18-48/16 повідомлено заступника Міністра юстиції - керівника апарату Іващенка Ю.І. про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці протягом 16 та 17 січня 2014 року.
15. За фактом відсутності позивача на роботі посадовими особами Міністерства юстиції України складені відповідні акти від 16 січня 2014 року, 17 січня 2014 року та 20 січня 2014 року.
16. 20 січня 2014 року заступник Міністра юстиції - керівник апарату Іващенко Ю.І. направив позивачу лист №14-48/40, у якому просив надати письмові пояснення щодо причин відсутності 16, 17 та 20 січня 2014 року на робочому місці.
17. Цього ж дня відповідачем на адресу ОСОБА_1 надіслана телеграма з повідомленням про те, що в Міністерстві юстиції України 20 січня 2014 року відбулась атестація працівників Управління внутрішнього аудиту, а тому позивачу необхідно прибути до Департаменту кадрової роботи та державної служби для ознайомлення з результатами атестації.
18. За фактом відсутності позивача на роботі посадовими особами Міністерства юстиції України також складені відповідні акти від 21 січня 2014 року, 22 січня 2014 року, 23 січня 2014 року, 24 січня 2014 року, 25 січня 2014 року, 27 січня 2014 року, 28 січня 2014 року, 29 січня 2014 року, 30 січня 2014 року, 31 січня 2014 року та 03 лютого 2014 року.
19. Наказом заступника Міністра - керівника апарату Іващенка Ю.І від 03 лютого 2014 року №178/к "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту 03 лютого 2014 року за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, пункт четвертий статті 40 Кодексу законів про працю України.
20. Листом від 04 лютого 2014 року №14-48/95 відповідачем на адресу ОСОБА_1 надіслано копію вищевказаного наказу та запропоновано прибути до Департаменту кадрової роботи та державної служби для отримання трудової книжки.
21. Вказаний лист позивач отримав 06 лютого 2014 року та 07 лютого 2014 року отримав трудову книжку у відповідача з відповідними записами.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
22. Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку
23. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
24. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
26. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.
28. Статтею 1 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин в редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом від 28.12.2007 №107-VІ (надалі - Закон № 3723-ХІІ), державна служба в Україні визначалася як професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
29. Частиною третьою статті 38 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
30. Відповідно до пункту четвертого статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
31. Статтею 51 КЗпП України встановлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.