ПОСТАНОВА
Іменем України
24 вересня 2019 року
Київ
справа №754/15772/16-а
адміністративне провадження №К/9901/21255/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 (у складі колегії суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.) у справі №754/15772/16-а за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
В грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Лівобережне ОУПФУ) щодо нездійснення перерахунку та підвищення її пенсії до прожиткового мінімуму;
- зобов`язати відповідача провести перерахунок її пенсії із підвищенням до розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність та провести відповідні виплати з 01.09.2015, а саме: з 01.09.2015 - 1074 грн, з 01.01.2016 - 1074 грн, з 01.05.2016 - 1130 грн, з 01.12.2016 - 1247 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та врахувавши, що розмір виплаченої їй пенсії не може бути нижчим від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом та зобов`язати надалі проводити виплати відповідно до ст. 46 Конституції України та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в розмірі не меншому прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 13 березня 2017 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Лівобережного ОУПФУ щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з підвищенням розміру прожиткового мінімуму.
Зобов`язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивача з 19.06.2016 відповідно до ст.ст. 28, 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням підвищення прожиткового мінімуму, встановленого Законом України "Про державний бюджет на 2016 рік" та "Про державний бюджет на 2017 рік".
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року скасовано постанову Деснянського районного суду м. Києва від 13 березня 2017 року та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та ухвалити судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що конституційне право позивача на отримання пенсії в розмірі не нижчому, ніж прожитковий мінімум, встановлений для непрацездатних осіб було порушене. Це право гарантоване Конституцією України та не може бути обмежене в часі. Крім того, вважає, що відповідно до ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має право на задоволення позовних вимог з 01.09.2015.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Справу передано до Верховного Суду.
Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами встановлено, що позивач перебуває на обліку в Лівобережному ОУПФУ та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в розмірі 949,00 грн.
Розмір пенсії позивача обчислений з урахуванням наявного страхового стажу тривалістю 23 роки 9 місяців 1 день та пропорційно наявному трудовому стажу.
18 травня 2016 року позивач звернулась до Лівобережного ОУПФУ із заявою про перерахунок пенсії, в якій просила відповідача здійснити перерахунок пенсії з 949,00 грн до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідач листом від 01.07.2016 № 6255/09 повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку розміру пенсії, оскільки для підвищення пенсійних виплат одержувачам пенсій при неповному стажі немає законних підстав. При цьому ОСОБА_1 роз`яснено, що їй призначено пенсію за віком пропорційно наявному страховому стажу, який становить 23 роки 9 місяців 1 день. Згідно постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" за №265 від 26.03.2008 їй з 01.09.2015 виплачується щомісячна державна адресна допомога 47,32 грн, а тому розмір її пенсії за віком становить 949,00 грн. Також зазначено, що відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" та ч. 3 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" працюючим пенсіонерам розмір пенсії, обчислений відповідно до ст. 28 цього закону не перераховується у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Позивач, вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, звернулась з даним адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в силу положень ст. 46 Конституції України має право на отримання пенсії у розмірі, не меншому ніж прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що пенсія позивачу призначена та виплачується відповідачем відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пропорційно наявному трудовому стажу позивача - 23 роки 9 місяців 1 день та здійснено доплату щомісячної адресної допомоги у розмірі 47,32 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян".
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок призначення, нарахування і виплати пенсій.
Частиною першою статті 5 Закону №1058-IV встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 1 Закону №1058-IV надано визначення термінів, які вживаються у цьому Законі, зокрема:
- мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом;
- Накопичувальний пенсійний фонд (далі - Накопичувальний фонд) - цільовий позабюджетний фонд, який створюється відповідно до цього Закону, акумулює страхові внески застрахованих осіб, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках та інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб, пенсійні активи якого використовуються для оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, а у випадках, передбачених цим Законом, членам їхніх сімей чи спадкоємцям та на інші цілі, передбачені цим Законом;
- пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати;
- пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом;
- соціальні послуги - послуги, що надаються особам за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, визначених цим Законом;
- страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частини першої ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Частиною першою ст. 28 Закону №1058-IV визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.
Отже, наведеними нормами встановлено право на отримання особою мінімальної пенсії за віком за умови виконання двох умов - досягнення пенсійного віку та наявність необхідного страхового стажу. Поєднання вказаних умов передбачає об`єктивно обґрунтоване застосування механізму загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з позицій настання визначених страхових ризиків (непрацездатність за віком) та економічної забезпеченості функціонування самоврядної солідарної системи фінансування (страхового стажу як періоду (строку) сплати страхових внесків для капіталізації страхової системи).