ПОСТАНОВА
Іменем України
18 вересня 2019 року
Київ
справа №826/1228/18
адміністративне провадження №К/9901/19028/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Блажівської Н.Є. (суддя-доповідач),
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
за участі:
секретаря судового засідання - Хлуд Т.Ю.,
представника позивача - Хмарук Н.І.,
представника відповідача - Павленка С.С.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2019 року (суддя Маруліна Л.О.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року (головуючий суддя Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В.)
у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автошляхів та споруд на них Дніпровського району" міста Києва
до Головного управління ДФС у місті Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
У 2018 році Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автошляхів та споруд на них Дніпровського району" міста Києва (надалі також - позивач) звернулось до суду із позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (надалі також - відповідач/Управління), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 2 жовтня 2017 року №00006941402 про збільшення Комунальному підприємству "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автошляхів та споруд на них Дніпровського району міста Києва" суми грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" на 432679,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 2 жовтня 2017 року №00006931402 про збільшення Комунальному підприємству "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автошляхів та споруд на них Дніпровського району міста Києва" суми грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток" на 412303,00 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, платник податків вказував, що відповідачем протиправно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки: реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Вастон" на підставі договорів поставки дизельного пального та бензину підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; висновки, викладені в акті перевірки про неможливість виконання вказаним контрагентом взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару з огляду на відсутність інформації про наявність у нього складських приміщень, а також устаткування, є помилковими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, оскільки ТОВ "Вастон" не позбавлене права залучати третіх осіб для виконання вказаних послуг, використовувати складські приміщення інших підприємств або ж постачати товари одразу зі складу (з нафтобази у м.Борисполі); протокол допиту посадової особи ТОВ "Вастон" у рамках кримінального провадження є відомостями, які до безпосереднього дослідження судом не мають доказового значення та можуть лише використовуватися для складення обвинувального акту слідчим і направлення матеріалів кримінального розслідування до суду; кримінальне провадження щодо контрагента позивача не стосується самого позивача; видаткові накладні від імені ТОВ "Вастон" підписано посадовими особами, щодо яких у акті перевірки відсутні відомості про їх незалучення до господарської діяльності товариства. А тому, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідачем порушено право власності позивача.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року, позов задоволено.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що господарські правовідносини між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, підтверджені належними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, при цьому Управлінням не надано доказів, які б підтверджували порушення позивачем вимог податкового законодавства. Крім того, судами зазначено, що протокол допиту свідка - керівника та засновника контрагента платника податків не підтверджений вироком, а інформація, отримана у ході досудового слідства у кримінальному провадженні, на яку посилається відповідач, є лише відомостями про джерело фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення процесуальним шляхом.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Вказує, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не допущено порушень норм матеріального та процесуального права.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" міста Києва з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2014 року по 31 березня 2017 року відповідачем складено акт від 15 вересня 2017 року №362/26-15-14-02-03/5446166, яким встановлено порушення: - пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 251422,00 грн.; - пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України та пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, в результаті чого занижено податок на прибуток на за 2015 рік на суму 150551,00 грн.; - пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 388274,00 грн., у тому числі по періодах: червень 2014 року на суму 9903,00 грн., липень 2014 року на суму 32228,00 грн., серпень 2014 року на суму 39107,00 грн., вересень 2014 року на суму 21810,00 грн., жовтень 2014 року на суму 109993,00 грн., листопад 2014 року на суму 11692,00 грн., грудень 2014 року на суму 44781,00 грн., січень 2015 року на суму 94914,00 грн., лютий 2015 року на суму 23846,00 грн.
На підставі Акта перевірки контролюючим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 2 жовтня 2017 року: - №00006941402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 346143,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 86536,00 грн. за штрафними санкціями; - №00006931402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток" в розмірі 349448,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 62856,00 грн. за штрафними санкціями.
Висновки Акта ґрунтуються на тому, що позивачем протиправно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, а також витрати та від`ємний фінансовий результат за результатами господарських операцій на підставі договорів поставки дизельного пального та бензину з ТОВ "Вастон", оскільки відповідно до протоколу допиту свідка від 26 квітня 2016 року у кримінальному провадженні №32016020000000000042, порушеного 12 квітня 2016 року за фактом скоєння злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, засновник вказаного товариства ОСОБА_1 , яка до березня 2016 року обіймала посаду директора, не має жодного стосунку до ведення фінансово-господарської діяльності вказаного товариства, вказана особа повідомила, що погодилась бути директором товариства за винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, розрахункові рахунки в банківських установах не відкривала та нікого на це не уповноважувала, не мала до них доступу і не розпоряджалась грошовими коштами, які знаходились на них, статутний фонд не формувала та на посаді директора рахувалась лише формально за щомісячну винагороду.
Крім того, в акті зазначено про відсутність інформації щодо фактичного переміщення (перевезення) зазначеного вище товару, а також будь-якої інформації про наявність у ТОВ "Вастон" складських приміщень та устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Аргументуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на неповне з`ясування судами попередніх інстанцій усіх обставин у справі, що призвело до помилкових висновків про реальність спірних господарських операцій, оскільки судами не взято до уваги надані відповідачем докази на підтвердження обставин, викладених у Акті перевірки, а саме: копію службового листа від 2 січня 2019 року №2/26-15-23-1130, довідку по кримінальному провадженню №32018100070000008, копію відповіді від 18 жовтня 2018 року №30317/0/172-18, копію ухвали від 22 грудня 2017 року у кримінальній справі №760/17411/17, копію протоколу допиту підозрюваного від 30 серпня 2017 року, копію довідки у кримінальному провадженні №32017100090000061, копію листа від 20 лютого 2019 року №1028/26-15-23-1119 та копію висновку почеркознавчої експертизи від 12 лютого 2019 року №2252/2253/19-32.
Також скаржник звертає увагу на те, що первинні документи від імені контрагента позивача підписано ОСОБА_1, а видаткові накладні містять підписи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, однак довіреностей на вказаних осіб позивачем не надано. Водночас судами залишено поза увагою встановлення обставини щодо наявності повноважень у цих та інших посадових осіб ТОВ "Вастон" на час здійснення господарських операцій з позивачем.
Враховуючи вказане, та з урахуванням аналізу податкової звітності ТОВ "Вастон", в результаті якої встановлено відсутність складських приміщень, устаткування у даного контрагента, контролюючий орган зазначає, що позивачем штучно сформовано податковий кредит та витрати за наслідками укладених правочинів, які фактично не відбулися.
У судовому засіданні представник відповідача вимоги касаційної скарги підтримав та просив їх задовольнити. Додатково вказав, що судами попередніх інстанцій помилково не прийнято до уваги ухвалу Солом`янського районного суду м.Києва від 22 грудня 2017 року у справі №760/17411/17, оскільки вказане рішення набуло законної сили до вирішення даної справи в суді першої інстанції.
3.2. Доводи позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки наявними у матеріалах справи доказами підтверджується реальне виконання договорів, укладених між позивачем та контрагентом ТОВ "Вастон" про придбання дизельного палива та бензину; контролюючим органом не надано доказів про те, що трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення вказаного контрагента були недостатніми для виконання умов вказаних договорів, а також доказів про обізнаність позивача щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між останніми; на момент здійснення господарських операцій ТОВ "Вастон" володів повною правоздатністю та дієздатністю, був зареєстрований в ЄДР, мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, був зареєстрований як платник податків за місцем державної реєстрації та мав право виписувати податкові накладні; відповідачем не надано доказів щодо невідповідності первинних документів, складених за результатами спірних господарських операцій, вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; будь-яких доказів встановленого факту злочину за наслідками розгляду кримінального провадження №32016020000000000042 від 12 квітня 2016 року судом по його суті (вироку суду, закриття справи на нереабілітуючими обставинами, іншого) відповідачем до справи не надано, а тому судами правомірно не прийнято до уваги протокол допиту у кримінальному провадженні як належний доказ фіктивності створення та діяльності товариства; кримінальне провадження №32018100070000008 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України, порушене щодо Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автошляхів та споруд на них Подільського району" (код ЄДРПОУ 3359121) по господарським правовідносинам із ТОВ "Вастон", а не за наслідками діяльності позивача із вказаним контрагентом; в рамках кримінального провадження №32016020000000000042 господарські операції між позивачем та контрагентом ТОВ "Вастон" не досліджувалися; висновок експерта за результатами почеркознавчої експертизи від 12 лютого 2019 року №2252/2253/19-32 подано скаржником поза межами строку для надання доказів, встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України, та всупереч статті 79 вказаного процесуального закону контролюючий орган не повідомив суд та не обґрунтував чому саме цей доказ не міг бути поданий раніше; судами попередніх інстанцій надано оцінку ухвалі від 22 грудня 2017 року у кримінальній справі №760/17411/17, а також встановлено факт наявності довіреності, виданої контрагентом позивача на ОСОБА_2 ; до суду апеляційної інстанції надано документацію конкурсних торгів та проведення процедури закупівлі, відповідно до якої переможцем торгів визначено ТОВ "Вастон" та будь-яким контролюючим органом не спростовано правомірність дотримання вказаних процедур.
У судовому засіданні представник позивача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно із пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За правилами абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку) (абзац другий підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку) (абзац третій підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Отже, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.