1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Рішення



РІШЕННЯ

Іменем України



20 вересня 2019 року

Київ

справа №9901/257/19

адміністративне провадження №П/9901/257/19



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я., Ханової Р.Ф., Блажівської Н.Є.,

розглянув у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Громадська рада доброчесності - про визнання протиправним та скасування рішення від 11.02.2019 № 197/вс-19,

УСТАНОВИВ:

Громадянин ОСОБА_1 подав до Верховного Суду як суду першої інстанції позов, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України, Комісія) від 11.02.2019 р. № 197/вс-19 про визнання його таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду.

Позивач вказує, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач керувався висновком Громадської ради доброчесності (далі - ГРД, третя особа) від 01.02.2019 р. його не відповідність як кандидата на посаду судді Верховного Суду критеріям доброчесності та професійної етики. Разом з тим, зазначений висновок був поданий з порушенням регламенту (поза межами строку, встановленого для його подачі), що позбавило його можливості надати пояснення на спростування обставин, викладених у висновку. Ці обставини отримали оцінку в рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2018р. у справі № 826/10158/17 (набрало законної сили 30.04.2018), яким визнано протиправним і скасовано висновок Громадської ради доброчесності від 18.04.2017р, який стосувався тих же обставин, що і висновок від 01.02.2019.

Обґрунтовуючи довід про невмотивованість рішення від 11.02.2019 № 197/вс-19, позивач посилається на те, що воно ґрунтується на припущеннях, оскільки надані ним докази на спростування обставин, які за висновком Громадської ради доброчесності ставлять під сумнів його доброчесність, ВККС не були досліджені, зокрема: його письмові пояснення, направлені на адресу відповідача 08.02.2019, щодо безпідставних тверджень Громадської ради доброчесності про користування ним квартирою АДРЕСА_1 ; декларація доброчесності, подана ним після попереднього конкурсу до Верховного Суду, коли йому стало відомо про рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шалімов проти України". В оскаржуваному ним рішенні немає вмотивованого висновку щодо набуття ним та членами його сім`ї нерухомого майна в порядку спадкування за заповітом в контексті дотримання ним засад професійної етики та доброчесності судді.

З викладених вище підстав позивач просить скасувати рішення від 11.02.2019 № 197/вс-19 як необґрунтоване та свавільне, яке не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктам 39, 41 висновків Консультативної ради Європейських судів (№17) "Про оцінку роботи суддів, якість правосуддя та дотримання принципів незалежності суду" від 24.10.2014р.

Ухвалою Верховного Суду від 26.06.2019 ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду із зазначеним позовом та відкрито провадження у справі № 826/10158/17. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 11.07.2019 о 15:00.

10.07.2019 від ВККС України надійшов відзив на позовну заяву, в якому Комісія просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування підстав для відмови в задоволенні позову відповідач вказує, що оскаржуване позивачем рішення ґрунтується на фактичних обставинах та прийняте з дотриманням повноважень Комісії і процедур, встановлених Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженим рішенням Комісії від 03.11.2016р. № 143/зп-16 ( у редакції рішення Комісії від 13.02.2018р. № 20/зп-18).

Протокольною ухвалою від 11.07.2019 колегія суддів, з врахуванням клопотань позивача та представника відповідача, ухвалила здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

18.07.2019 на адресу суду від ВККС надійшли пояснення до позову та копія досьє ОСОБА_1 як кандидата на посаду судді № 32дпс-640/18.

Перевіривши доводи сторін, наведені на обґрунтування позовних вимог і заперечень, дослідивши надані сторонами докази, колегія суддів приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Рішенням ВККС України від 02.08.2018 № 185/зп-16 оголошено конкурс на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.

11.09.2018 позивач звернувся до ВККС України із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення.

Рішенням ВККС України від 18.10.2018 № 231/зп-18 ОСОБА_1 було допущено до кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.

12.11.2018 позивач склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 81,75 балів та відповідно до рішення ВККС України від 13.11.2018 № 257/зп-18 був допущений до виконання практичного завдання на етапі іспиту під час кваліфікаційного оцінювання в межах процедури конкурсу до відповідних касаційних судів у складі Верховного Суду.

За результатами виконаного 14.11.2018 практичного завдання ОСОБА_1 набрав 84 бали та згідно з рішенням Комісії від 29.12.2018 № 330/зп-18 допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди" в межах процедури конкурсу до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.

01.02.2019 Громадською радою доброчесності затверджено висновок про не відповідність позивача як кандидата на посаду судді Верховного Суду критеріям доброчесності та професійної етики. Оскільки цей висновок був направлений Комісії засобами електронного зв`язку 01.02.2019 о 23 год.17 хв, тобто з порушенням підпункту 4.10.1 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13.10.2016р. № 81/зп-16, він не був розглянутий у спосіб, встановлений частиною першою статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016р. № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), але наведені у висновку обставини були взяті Комісією до відома.

За результатами дослідження досьє та проведення співбесіди з ОСОБА_1 Комісія прийняла рішення від 11.02.2019 № 197/вс-19, відповідно до якого позивача визнано таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду.

За результатами дослідження наявних у досьє позивача матеріалів та проведення співбесіди ВККС України було встановлено, що дружина позивача за дорученням громадянина ОСОБА_2, чоловіка її сестри, у 2016 році придбала в Києві квартиру. 05.02.2019 позивач надав письмові пояснення та вказав, що дружина орендує у ОСОБА_2 квартиру з грудня 2016 року. Проте, під час співбесіди 11.02.2019 позивач заявив, що дружина з серпня 2018 року в квартирі ОСОБА_2 не проживає, вказана квартира в грудні 2018 продана. Ці пояснення позивача в рішенні оцінені як суперечливі, що викликають сумнів у їх достовірності.

Комісією встановлено, що 24.09.2002 колегією суддів Апеляційного суду Донецької області під головуванням судді Демяносова О.В. ухвалено вирок про засудження ОСОБА_3 на 15 років позбавлення волі. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Шалімов проти України" встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через тривалість попереднього ув`язнення ОСОБА_3 (три роки і майже одинадцять місяців) та тривалість судового розгляду з 30.10.1998 до 02.10.2003 (чотири роки, одинадцять місяців і три дні). Такі затримки, за висновком ЄСПЛ, були спричинені національними органами і не можуть бути виправдані складністю справи або поведінкою заявника. Позивач в деклараціях доброчесності за 2016 та 2017 роки, які містяться в його досьє як судді, не вказав про свою участь у розгляді справи, що була предметом розгляду ЄСПЛ. При цьому позивач пояснив, що на час подання декларації доброчесності судді за 2016 рік йому не було відомо про рішення ЄСПЛ. Визнаючи такі пояснення неприйнятними, Комісія дійшла висновку, що у декларації доброчесності судді позивач повідомив недостовірні відомості, оскільки й після участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, оголошеного рішенням Комісії від 07.11.2016 № 145/зп-16, незважаючи на обізнаність щодо висновку Громадської ради доброчесності від 18.04.2017р., в якому було викладено цю обставину, у декларації доброчесності судді за 2017 рік в порушення вимог статті 3 Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" позивач не підтвердив участь в розгляді справи ЄСПЛ.

ВККС України також було встановлено, що позивач повідомив неповні та недостовірні відомості у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2012 - 2015 роки та в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2015 - 2017 роки, що суперечить статті 1 Кодексу суддівської етики. Так, ОСОБА_1 вказав дохід дружини ОСОБА_4 на 69 605,00 грн менше, ніж нараховано податковими агентами; дружина позивача, окрім набуття у власність 15 земельних ділянок загальною площею близько 110 га у спадщину від сторонніх осіб на території Зорянської сільської ради Володарського району Донецької області, одна з яких придбана 30.11.2018, має в оренді земельну ділянку площею 7,65 га, розташовану там же і набуту 01.01.2006, проте позивач не вказав цю земельну ділянку в деклараціях. ОСОБА_1 з 2008 по 2016 роки придбав земельні ділянки загальною площею 18,54 га на території Зорянської сільської ради Володарського району Донецької області, причому дві земельні ділянки загальною площею 15,01 га набув за заповітами від сторонніх осіб у 2006 році.

Син позивача ОСОБА_5, який закінчив Московський державний інститут міжнародних відносин (Російська Федерація) і продовжує навчання в цьому ж навчальному закладі в аспірантурі на оплатній основі (строк навчання, як свідчать матеріали досьє, з 01.10.2017 по 30.09.2020), також одержав у спадщину від сторонніх осіб дві земельні ділянки загальною площею 15,42 га на території Зорянської сільської ради Володарського району Донецької області в 2014 - 2016 роках.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач дійшов висновку, що викладені обставини підтверджуються матеріалами досьє та результатами проведеної співбесіди.

Пунктом 4 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII передбачено утворення Верховного Суду, судді якого призначаються за результатами конкурсу, проведеного відповідно до цього Закону.

Частиною другою статті 81 Закону № 1402-VIII встановлено, що на посаду судді Верховного Суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 38 цього Закону.

Комісія за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності такого кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді та визначає його рейтинг для участі у конкурсі (пункт 4 частини п`ятої цієї статті).

Згідно із частинами першою та другою статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Критеріями кваліфікаційного оцінювання за частиною другою цієї статті є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди (частина перша статті 85 Закону № 1402-VIII).

Однією з вимог до змісту суддівського досьє, як встановлено пунктом 11 частини четвертої статті 85 Закону № 1402-VIII, є вимога щодо наявності в досьє інформації про відповідність витрат і майна судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, зокрема копії відповідних декларацій, поданих суддею відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції.

Відповідно до пункту 16 розділу ІІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС України від 03.11.2016р. № 143/зп-16 (далі - Положення), дослідження досьє полягає в систематизації, аналізі, зборі, уточненні даних досьє судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання.


................
Перейти до повного тексту