Постанова
іменем України
17 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 154/2329/16
провадження № 51-207км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О.М.,
прокурора Шевченко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року про повернення апеляційної скарги на вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 1 серпня 2018 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
За вищевказаним вироком місцевого суду засуджено:
ОСОБА_1 - за ч. 2 ст. 190 КК до покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн;
ОСОБА_2 - за ч. 2 ст. 190 КК до покарання у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
Цим же вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані невинуватими у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК та виправдані на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку з недоведеністю їх винуватості у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Скасовано заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вжиті відповідно до ухвал слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 8 липня 2016 року.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Не погоджуючись із таким рішенням місцевого суду, прокурор подав на нього апеляційну скаргу, яку суддя-доповідач апеляційного суду ухвалою від 10 грудня 2018 рокуповернув на підставі п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК як таку, недоліків якої не усунено в установлений судом строк.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування оскарженої ухвали судді апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, посилаючись на безпідставність повернення його апеляційної скарги, оскільки вважає, що подана ним апеляційна скарга повною мірою відповідала вимогам ст. 396 КПК.
У запереченні на касаційну скаргу захисник Мохнюк М.В. зазначає про необхідність залишення касаційної скарги прокурора без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу прокурора, просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
При цьому ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно з вимогами ст. 24 КПК кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод, законних інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Частина 3 ст. 399 КПК визначає підстави для повернення апеляційної скарги, однією з яких є неусунення особою в установлений строк недоліків апеляційної скарги, залишеної без руху.
При цьому в разі, якщо апеляційний суд дійшов висновку, що особа не усунула недоліків апеляційної скарги в установлений строк, проте така особа направляла на адресу апеляційного суду повторну апеляційну скаргу щодо ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, то рішення апеляційного суду про повернення цієї скарги має містити мотиви та обґрунтування того, чому суд дійшов висновку, що недоліків особа все ж таки не усунула.
Апеляційний суд, приймаючи рішення щодо апеляційної скарги прокурора, не врахував таких вимог закону стосовно ухвали та свого рішення щодо повернення апеляційної скарги на підставі п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК належним чином не мотивував з огляду на нижченаведене.