Постанова
Іменем України
17 вересня 2019 року
м. Київ
Справа №161/7321/17
Провадження № 51-933км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Могильного О. П.,
суддів: Мазура М. В., Матієк Т. В.,
секретаря
судового засідання Слободян О. М.,
за участю:
прокурора Цигана Ю. В.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника Ткачук Р. І.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Ткачук Р. І. на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 травня 2018 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017030000000091, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Глушни Гродненської області Республіки Білорусь, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 травня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року зазначений вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
В період із 21:00 год. 12 березня 2017 року до 08:00 год. 13 березня 2017 року ОСОБА_1, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, під час сварки зі своєю співмешканкою ОСОБА_2, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою умисного вбивства наніс їй два удари господарським ножем в область грудної клітини та шість ударів тупим твердим предметом по голові.
Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 померла.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Ткачук Р. І. стверджує про незаконність постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень, які просить скасувати, призначивши новий розгляд в суді першої інстанції. Зазначає, що суд неправильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки його дії слід було кваліфікувати за ст. 118 КК України. Вказує, що висновок судово-психіатричного експертизи № 95 від 30 березня 2017 року, на який послався суд у вироку, є недопустимим доказом. Посилається на безпідставну відмову суду апеляційної інстанції в дослідженні доказів та на незаконність ухвали суду апеляційної інстанції, який не спростувавши доводи, наведені в апеляційній скарзі сторони захисту, помилково визнав її безпідставною, постановивши ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 і захисник Ткачук Р. І. підтримали доводи касаційної скарги та просили її задовольнити.
Прокурор Циган Ю. В. заперечив проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При розгляді кримінального провадження суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, встановлених судом.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному вбивстві відповідає з`ясованим судом обставинам, встановлених під час кримінального провадження, підтверджений перевіреними у судовому засіданні і детально наведеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.
При цьому не знайшли свого підтвердження доводи сторони захисту, які висловлювались в судах першої та апеляційної інстанцій, про те, що ОСОБА_1 захищався від неправомірних дій ОСОБА_2, у зв`язку з чим його дії необхідно кваліфікувати за ст. 118 КК України, а не ч. 1 ст. 115 КК України.
За нормативним визначенням умисне вбивство (ст. 115 КК України) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.
Такі самі ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК України). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 115 КК України, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 118 КК України, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.