Постанова
Іменем України
19 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 219/7563/15-к
провадження № 51-10161км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Могильного О.П., Наставного В.В.
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Гаврилюка С.М.,
в режимі відеоконференції
захисника Коломієць О.В.,
потерпілого ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06 грудня 2017 року й ухвалу Донецького апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015050150001628, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 262 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06 грудня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за: ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років, ч. 1 ст. 262 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів за наступних обставин.
Так, 23 травня 2015 року приблизно о 23:20, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_2, після спільного розпивання спиртних напоїв з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження та військовослужбовцем ОСОБА_3, знаходились втрьох у автомобілі марки ВАЗ "2107" д/н НОМЕР_1, рухаючись автодорогою по вулиці Б. Хмельницького у м. Артемівськ у Донецької області. При цьому, особа матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження знаходилася за кермом вказаного належному йому автомобіля, праворуч від водія на пасажирському сидінні перебував потерпілий ОСОБА_3, у якого при собі був, закріплений за ним, табельний пістолет Макарова, серія "НОМЕР_2", калібру 9 мм. 9x18 мм, а ОСОБА_2 перебував на задньому пасажирському сидінні вказаного автомобіля, за потерпілим ОСОБА_3 .
У цей час у вищевказаному автомобілі між ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_3 почався конфлікт на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин. Під час якого ОСОБА_2, будучи в стані алкогольного сп`яніння, після образ в свою адресу з боку потерпілого, несподівано для останнього, діючи умисно, з метою умисного протиправного заподіяння смерті інший людині та реалізуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи протиправний характер своїх злочинних дій, схопився двома руками за шию потерпілого та став його душити. Проте ОСОБА_2 розуміючи, що руками задушити потерпілого ОСОБА_3 він не зможе, з метою полегшення заподіяння смерті потерпілому, застосував для удушення ОСОБА_3 пасок безпеки, який був розташований з правої сторони від потерпілого у вищевказаному автомобілі, використавши його у якості знаряддя вбивства, перекинув його на передню поверхню шиї потерпілого і потягнув на себе обома руками, стиснув таким чином горло ОСОБА_3, свідомо перекривши доступ кисню потерпілому, спричинив таким чином механічну асфіксію від здавлення органів шиї потерпілому, від чого і настала смерть ОСОБА_3 23 травня 2015 року.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями засуджений просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджує, що вчинене ним кримінальне правопорушення, не містять складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України і він діяв в умовах необхідної оборони. Стверджує, що в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 262 КК України, оскільки крадіжку вогнепальної зброї він не вчиняв. Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведено неповно та однобічно, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Вказує на порушення його права на захист на стадії досудового розслідування, та застосування щодо нього з боку працівників міліції недозволених методів слідства. При цьому зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України та у ній всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не надано належну оцінку доводам його апеляційної скарги.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченнях на касаційну скаргу засудженого прокурор просить залишити її без задоволення як безпідставну.
У судовому засіданні захисник і засуджений підтримали подану касаційну скаргу, а прокурор та потерпілий заперечували проти її задоволення
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
Зі змісту касаційної скарги засудженого вбачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано в статтях 409 та 410 КПК України, просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж ту, яку дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 262 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даними нормами кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судових рішеннях наведено докладні мотиви.
Той факт, що засуджений вчинив умисне вбивство ОСОБА_3 підтверджується показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1 , ОСОБА_8 даними, що містяться у протоколах огляду місця події, слідчих експериментів, висновках експертів.
На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_2, саме у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.