ПОСТАНОВА
Іменем України
18 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 163/2370/16-к
провадження № 51-2720км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В. М.,
суддів Єремейчука С. В., Стороженка С. 0.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Гаврилюка С. М.,
захисників Кондратішиної В. В. (у режимі відеоконференції),
Лягутко 0. Ю. (у режимі відеоконференції),
Руденка В. Р. (у режимі відеоконференції),
засуджених ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_2 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора відділу прокуратури Волинської області Шевчука В. М. на ухвалу Волинського апеляційного суду від 5 березня 2019 року та засудженого ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 4 червня 2018 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 5 березня 2019 року за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Грем`яче Ківерцівського р-ну Волинської обл., жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого в АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 393, ч. 1 ст. 304 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, жителя АДРЕСА_3 ), зареєстрованого у тому ж місці, раніше неодноразово судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 187 КК,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянки України, жительки АДРЕСА_4 ), зареєстрованої утому ж місці, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.2ст. 393 КК.
встановив:
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 4 червня 2018 року
ОСОБА_2 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. З ст. 187 КК на строк 10 років із конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави; за ч. 1 ст. 263 КК на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 393 КК на строк 6 років; за ч. 1 ст. 304 КК на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років 6 місяців із конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави. На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання, призначеного за вказаним вироком, ОСОБА_2 частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2012 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років із конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави;
ОСОБА_1 засуджено за ч. З ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави;
ОСОБА_3 , засуджено за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 393 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на неї виконання певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 5 березня 2019 року вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 4 червня 2018 року щодо ОСОБА_2 у частині визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 304, ч. 1 ст. 263 КК, скасовано, провадження у справі в цій частині закрито у зв`язку із недоведенням вчинення обвинуваченим вказаних кримінальних правопорушень, а ОСОБА_2 засуджено за ч. З ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією в дохід держави належного йому на праві приватної власності майна, а за ч. 2 ст. 393 КК - у виді позбавлення волі на строк 6 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років 6 місяців із конфіскацією в дохід держави всього належного йому майна. На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання, призначеного за вказаним вироком, ОСОБА_2 частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2012 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років із конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави.
У решті вирок залишено без змін.
З урахуванням ухвали апеляційного суду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винуватими у тому, що вони за попередньою змовою між собою та не встановленими досудовим розслідуванням особами на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_5, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження (далі - невстановлені особи), з метою заволодіння чужим майном вчинили розбійний напад із проникненням у житло потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (на АДРЕСА_5 - АДРЕСА_4 ), поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров`я ОСОБА_6, та з погрозою застосування такого насильства до ОСОБА_7 та ОСОБА_8, таким чином скоїли злочин, передбачений ч. З ст. 187 КК.
Крім цього, ОСОБА_2 як особу, яка перебуває в попередньому ув`язненні визнано винуватим у втечі з-під варти, вчиненій за попередньою змовою групою осіб, способом, небезпечним для життя і здоров`я інших осіб, поєднаній із використанням зброї та погрозою застосування насильства, а отже, у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 393 КК.
ОСОБА_3 визнано винуватою в тому, що вона за попередньою змовою групою осіб, способом, небезпечним для життя та здоров`я інших осіб, з використанням зброї та погрозою застосування насильства надала засоби та знаряддя обвинуваченому ОСОБА_2 для його втечі з-під варти, таким чином скоїла злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 393 КК.
Вказані злочини вчинено за наступних обставин.
У грудні 2015 року обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та невстановлені особи розробили детальний план, згідно з яким невстановлені особи повинні були визначити час і дату здійснення розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за місцем їх проживання, забезпечити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 короткоствольною вогнепальною зброєю травматичної дії, а для попередження можливості бути викритими у вчиненні злочину встановити такі шляхи підходу до об`єкта вчинення злочину та відходу чи втечі після його вчинення, які б унеможливлювали зустрічі з односельцями потерпілих, забезпечити їх транспортними засобами прибуття до місця вчинення злочину та швидкого його залишення до приїзду працівників правоохоронних органів, а також раціями для координації дій учасників злочину.
У свою чергу обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як безпосередні виконавці злочину повинні були здійснити розбійний напад і заволодіти грошовими коштами потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а для попередження можливості бути викритими у вчиненні злочину забезпечити себе змінним одягом, взуттям, карнавальними масками, матерчатими рукавичками та клейкою стрічкою для зв`язування потерпілих.
Надалі невстановлені особи встановили шляхи підходу до будинку потерпілих та відходу з метою втечі після вчинення злочину, а також здійснювали за ним візуальнийнагляд для визначення найбільш сприятливого часу та дня для здійснення розбійного нападу. У цей час ОСОБА_2 і ОСОБА_1 придбали матер`яні рукавички та клейку стрічку, а також дві пластмасові карнавальні маски, які потім підлаштували під свої обличчя, збільшивши розрізи очних отворів та зробивши носові отвори.
Після цього 12 грудня 2015 року, отримавши від невстановлених осіб повідомлення про сприятливий день для вчинення розбійного нападу, цього ж дня близько 14:00 обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виїхали маршрутним таксі з м. Луцька до автостанції м. Любомля, привізши із собою заздалегідь приготовлені для вчинення злочину вищевказані придбані ними напередодні речі та короткоствольну вогнепальну зброю травматичної дії невстановленого зразка.
Цього ж дня в темну пору доби, а саме близько 17:00, невстановлені особи доставили ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на легковому автомобілі в с. Коцюри і висадили неподалік будинку потерпілих, а самі від`їхали в обумовлене місце, щоб чекати їхнього повідомлення по радіостанції про результат здійсненого розбійного нападу.
Близько 17:15, таємно проникнувши на територію домогосподарства потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, обвинувачені для попередження можливості бути викритими у вчиненні злочину прикрили обличчя пластмасовими карнавальними масками, одягли на руки матер`яні рукавиці, привели в бойову готовність, заклавши патрон у патронник, короткоствольну вогнепальну зброю травматичної дії і, скориставшись тим, що вхідні двері будинку були незамкнені, таємно проникли в передпокій, де вчинили напад із застосуванням вогнепальної зброї, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров`я власника будинку - потерпілого ОСОБА_6, та з погрозою застосування такого насильства до потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
З метою безперешкодного проникнення в приміщення будинку та подолання опору потерпілого ОСОБА_6 і його волі до вчинення такого опору ОСОБА_2 здійснив два постріли по тілу потерпілого, заподіявши йому вогнепальні непроникаючі поранення, які належать до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.
Після цього ОСОБА_1, увірвавшись у приміщення будинку, наказав ОСОБА_8 лягти на підлогу, а коли той присів на коліно, з метою подолання волі останнього до опору приставив до його потилиці дуло пістолета, а потім, почувши голос потерпілої ОСОБА_7, швидким кроком піднявся до неї на третій поверх і для залякування останньої та подолання її волі до вчинення опору, здійснив у приміщеннібудинку постріл з короткоствольної вогнепальної зброї травматичної дії, після чого підібрав відстріляні метальний снаряд та гільзу.
Почувши вимогу нападників віддати їм грошові кошти та отримавши відповідь ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про те, що кошти зберігаються у кухні-кімнаті, демонструючи з метою залякування потерпілих вогнепальну короткоствольну зброю, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перемістили ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 в цю кімнату, де ОСОБА_2 для подолання волі до вчинення супротиву і попередження можливого опору чи втечі ОСОБА_8„ який стояв перед ним на одному коліні з опущеною головою, намагався липкою стрічкою зв`язати йому руки.
У свою чергу ОСОБА_1, перебуваючи у суміжній кімнаті, поставив вимогу потерпілому ОСОБА_6 передати грошові кошти в іноземній валюті, а саме долари США, на що останній відповів, що, крім викладених ними 700 грн, грошей у будинку більше немає. Почувши це, з метою виявлення грошових коштів ОСОБА_1 обшукав вказану кімнату, а в цей час потерпіла ОСОБА_7, скориставшись неуважністю нападників, непомітно вибігла з кухні та сховалася в приміщенні будинку.
Виявивши втечу ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , вважаючи, що та вибігла з будинку і може покликати на допомогу односельців чи повідомити про вчинений злочин правоохоронні органи, щоб не бути викритими та затриманими на місці його вчинення, не заволодівши грошовими коштами потерпілих, скориставшись при цьому попередньо обумовленим із невстановленими особами шляхом відходу, втекли з місця події.
Крім цього, ОСОБА_2, перебуваючи під вартою, у приміщенні ізолятора тимчасового тримання №1 ГУ НП у Волинській області, на підставі ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 квітня 2016 року про застосування щодо нього запобіжного заходу у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12015030150000501 від 12 грудня 2015 року, за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ч. З ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК, якою визначено строк його тримання під вартою до 01 жовтня 2016 року, керуючись метою уникнення кримінальної відповідальності, за попередньою змовою та пособництва ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_12 здійснив втечу з-під варти.
Так, ОСОБА_2, переслідуючи мету втечі з-під варти, спілкуючись із ОСОБА_3 під час безпосередніх зустрічей 14 та 15 вересня 2016 року, у приміщенні Луцького міськрайонного суду Волинської області, куди його було доставлено у зв`язку з розглядом поданих ним скарг, використовуючи стільниковий зв`язок, повідомив їй про свої наміри, а вона шляхом надання засобів та знарядь, а саме предметів, схожих на пістолет і гранату невстановлених марок, мала сприяти його втечі з-під варти.
15 вересня 2016 року ОСОБА_2, зателефонувавши до свідка ОСОБА_12, почав її схиляти до сприяння йому у втечі з-під варти шляхом надання засобів та знарядь, а саме предметів, схожих на пістолет і гранату, які вона мала отримати від ОСОБА_3, у приміщенні спортивно-оздоровчого комплексу "Адреналін- Сіті", що у м. Луцьку (вул. Карбишева, 1), та залишити у приміщенні туалету приймального відділення Луцької міської клінічної лікарні (просп. Відродження, 13), м. Луцьк, а він мав використати для залякування конвойного наряду.
Після цього ОСОБА_2, отримавши згоду свідка ОСОБА_12 та ОСОБА_3 у сприянні його втечі, продовжуючи свій злочинний намір, з метою його конвоювання у приймальне відділення Луцької міської клінічної лікарні 15 вересня 2016 року о 22:06 повідомив працівників ізолятора про заподіяння собі тілесних ушкоджень у вигляді пошкоджень ротової порожнини та органів травлення внаслідок ковтання леза.
У свою чергу, ОСОБА_3 у не встановлені досудовим розслідуванням час, місці та спосіб, отримавши від невстановленої особи предмети, схожі на пістолет і гранату невстановлених марок 15 вересня 2016 року близько 22:00 у приміщенні згаданого вище спортивно-оздоровчого комплексу "Адреналін-Сіті", передала їх у пакеті чорного кольору свідку ОСОБА_12 0.
Після цього ОСОБА_3 разом із свідком ОСОБА_12, перевезли вказані предмети до Луцької міської клінічної лікарні, (просп. Відродження, 13), м. Луцьк де за домовленістю з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, свідок ОСОБА_17 заховала їх у сміттєвій урні туалету приймального відділення лікарні.
Надалі ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні приймального відділення Луцької міської клінічної лікарні, куди був доставлений за його повідомленням про погіршення стану здоров`я у зв`язку з нібито ковтанням леза, зустрівся біля входу із свідком ОСОБА_12, однак не зміг увійти до туалету і забрати залишений нею пакунок.
ОСОБА_3 під час телефонної розмови з ОСОБА_2, дізнавшись про те, що він не зміг забрати залишений свідком ОСОБА_12 пакунок, повторно, спільно з останньою, дістались лікарні, де ОСОБА_3 увійшла до приміщення приймального відділення та вбиральні з метою перевірки наявності залишеного попередньо пакунка.
Після цього ОСОБА_2, продовжуючи свій злочинний намір, 16 вересня 2016 року о 01:43, повідомивши працівників ізолятора про заподіяння собі тілесних ушкоджень у вигляді пошкодження шиї лезом, був повторно конвойований до приймального відділення Луцької міської клінічної лікарні, де на прохання у конвойного наряду зайшов до туалету приймального відділення лікарні.
Далі ОСОБА_2, перебуваючи у приміщенні туалету, із сміттєвої урни, дістав заздалегідь залишені свідком ОСОБА_12 предмети, схожі на пістолет і гранату невстановлених марок, після чого, раптово вийшовши у коридор, почав погрожувати працівникам поліції - ОСОБА_19 та ОСОБА_20., які здійснювали його конвоювання, застосуванням вищевказаних предметів, чим змусив їх підкоритися його наказу, та пройти на просп. Молоді, де вони невстановленим автомобілем "Таксі" проїхали до вул. Огієнка, 1, що у м. Луцьку, звідки, погрожуючи працівникам поліції в разі його переслідування застосуванням наявної у нього зброї, втік у невідомому напрямку.
Вимоги та доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Волинського апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, при цьому посилається на порушення, передбачені пунктами 1 - 3 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а саме:
істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що виразилось у тому, що суд апеляційної інстанції належним чином не навів мотивів спростування доводів апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначених покарань тяжкості кримінальних правопорушень та особам засуджених, внаслідок їх м`якості;
неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особам засуджених, що виразилось у призначенні ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 покарань, які не відповідають тяжкості кримінальних правопорушень та особам засуджених внаслідок їх м`якості. Так, судом апеляційної інстанції не враховано наявності двох обтяжуючих обставин у ОСОБА_2, не взятодо уваги, що ОСОБА_1 призначено покарання, м`якше ніж ОСОБА_2, хоча останні були однаковими співвиконавцями злочину та стосовно них було враховано ті самі обставини. Крім цього, не взято до уваги, що ОСОБА_1 з метою уникнення кримінальної відповідальності, під впливом ОСОБА_2 змінив свої показання, чим проявив нещирість, намагаючись ввести суд в оману. Також не враховано, що ОСОБА_3, допомагаючи у здійсненні втечі ОСОБА_2, наражала на небезпеку інших громадян та належним чином не розкаялася у вчиненому.
Також прокурор зазначив, що суд апеляційної інстанції свої висновки про не доведення вчинення ОСОБА_2 правопорушень передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 304 КК обґрунтував не досліджуючи докази, надавши їм іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, порушивши вимоги статей 22,23 КПК щодо змагальності сторін та безпосередності дослідження доказів. Крім цього, апеляційний суд зробив висновок, що суд першої інстанції вийшов за межі обвинувачення, оскільки безпідставно визнав ОСОБА_2 винуватим не лише у незаконному придбанні, носінні, зберіганні зброї, ай- боєприпасів, при цьому безпосередньо не досліджуючи їх під час апеляційного розгляду.