Постанова
Іменем України
18 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 751/9393/17
провадження № 51-7568 км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого Святської О.В.,
суддів Вус С.М., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренка Ю.Є.,
прокурора Гладкого О.Є.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Кашуби М.О.,
представника потерпілого Шльончика П.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Чернігівського апеляційного суду від 03 травня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270010007370, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новозаводського районного суду міста Чернігова від 23 січня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК допокарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. На підставі ст. 75, 76 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки.
Вирішено питання щодо речових доказів, судових витрат та заходу забезпечення кримінального провадження.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 10 вересня 2017 року, приблизно о 20:00 год, у стані викликаному вживанням наркотичних засобів, керуючи автомобілем марки "Audi-100" державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись зі сторони проспекту Миру в напрямку вул. Любецької в м. Чернігові в районі будинку № 4 на вул. Івана Мазепи, порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 б), 2.9 а), 18.1 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку та, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід, не зупинився та не надав йому дорогу, вчинив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_2, в результаті чого заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 20 квітня 2018 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду міста Чернігова від 23 січня 2018 року стосовно ОСОБА_1 - без змін.
Постановою Верховного Суду від 21 березня 2019 року задоволено касаційну скаргу прокурора, ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 20 квітня 2018 року скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Як зазначено в постанові Верховного Суду ухвалу апеляційного суду скасовано з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального Кодексу України (далі - КПК). Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційний суд належно не спростував доводи апеляційної скарги прокурора та безпідставно погодився з висновком місцевого суду про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, вказавши, що застосування до засудженого положень ст. 75 КК слід вважати необґрунтованим.
За результатами нового розгляду вироком Чернігівського апеляційного суду від 03 травня 2019 року вирок Новозаводського районного суду міста Чернігова від 23 січня 2018 року в частині призначеного ОСОБА_1 покарання скасовано. Постановлено свій вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування вироку апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість. Вважає, що вироки місцевого та апеляційного судів не відповідають вимогам ст. 370 КПК, судом не викладено об`єктивну сторону злочину, не зазначено, які з пунктів Правил дорожнього руху України призвели до настання певних наслідків для потерпілого, не перевірено та не наведено обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, що вплинуло на правову оцінку його дій, заперечує факт вживання наркотичних засобів саме у цей день. Зазначає, що наведені недоліки залишились поза увагою апеляційного суду, який у такий спосіб істотно порушив вимоги кримінального процесуального законодавства та постановивши свій вирок неправильно застосував кримінальний закон.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення не надходили.
Представник потерпілого Шльончик П.А. надіслав до касаційного суду заяву, в якій зазначив, що ОСОБА_1 після вчинення дорожньо-транспортної пригоди оплатив лікування потерпілого ОСОБА_2 та продовжує надавати матеріальну допомогу для відновлення його здоров`я. Просить вирок скасувати, вважає можливим відповідно до ст. 75 КК звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Кашуба М.О. підтримали касаційну скаргу засудженого.
Представник потерпілого Шльончик П.А. просив задовольнити скаргу засудженого.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Мотиви Суду
Керуючись ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
При розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_1 місцевим судом дотримано вказані вимоги закону.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в суді першої інстанції засуджений не заперечував обставини вчинення правопорушення.
З урахуванням повного визнання ОСОБА_1 вини суд першої інстанції з`ясував думку учасників судового провадження щодо можливості розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, роз`яснив наслідки такого розгляду та визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались. Засуджений не заперечував проти такого порядку розгляду кримінального провадження.