Постанова
Іменем України
12 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 141/451/17
провадження № 61-30506св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Кошланівська сільська рада Оратівського району Вінницької області,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 29 серпня 2017 року у складі судді Слісарчука О. М. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О.В., Міхасішина І.В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кошланівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3, про визнання заповіту нікчемним.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що 11 лютого 2006 року вона уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище із " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_6 ".
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кошлани Оратівського району Вінницької області помер її батько ОСОБА_7, після смерті якого вона є єдиним спадкоємцем за законом першої черги. Звернувшись до виконуючого обов`язки державного нотаріуса Оратівської державної нотаріальної контори Вінницької області Манус В. В. із заявою про порядок оформлення спадщини, їй стало відомо, що є заповіт, посвідчений 18 січня 2001 року Виконавчим комітетом Кошланівської сільської ради Оратівського району Вінницької області за реєстровим номером 6, згідно з яким спадкодавець - її батько ОСОБА_7, заповів все своє майно іншій особі. Заповіт посвідчений секретарем Кошланівської сільської ради Оратівського району Вінницької області Загарією А. В. на користь ОСОБА_3 .
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визнати заповіт її батька від 18 січня 2001 року нікчемним, оскільки секретар Кошланівської сільської ради Оратівського району Вінницької області Загарія А. В. - особа, яка посвідчила заповіт, є родичем ОСОБА_3 - особи, на ім`я якої вчинено заповіт. Секретар Кошланівської сільської ради Оратівського району Вінницької області ОСОБА_8 є рідним братом матері відповідача ОСОБА_9, тому на час вчинення заповіту від 18 січня 2001 року були наявні обмеження у праві вчинення нотаріальних дій зі сторони секретаря сільської ради, як родича.
Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 29 серпня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що законодавство, яке було чинним на час посвідчення заповіту, не містило прямої заборони на вчинення посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської Рад народних депутатів нотаріальної дії, зокрема посвідчення заповіту на користь племінника, оскільки в переліку родичів племінник відсутній.
Оскільки правомірність заявлених позовних вимог ОСОБА_1 не доведено, посилання представника третьої особи на пропущення позовної давності є безпідставним.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційної скаргою на рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 29 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вказує, що суди дійшли помилкового висновку про те, що особа, яка посвідчувала заповіт, не є родичем особи, на користь якої такий заповіт посвідчено. Так, ОСОБА_8 є дядьком ОСОБА_3 . При цьому скаржник посилається на визначення поняття "родичі", яке міститься в українському юридичному термінологічному словнику.
Також зазначає про відсутність у заповіті дати і місця народження заповідача, як підстави для визнання заповіту нікчемним.
У лютому 2018 року Кошланівська сільська рада Оратівського району Вінницької області подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки законодавство, чинне на час посвідчення заповіту ОСОБА_7, не мало заборони на вчинення посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської рад народних депутатів нотаріальної дії, зокрема, посвідчення заповіту на користь племінника.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам законодавства щодо законності та обґрунтованості.
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, дочкою якого є ОСОБА_1
18 січня 2001 року ОСОБА_7 склав заповіт, згідно з яким у разі смерті він все своє майно заповів ОСОБА_3 . Заповіт посвідчено Загарією А. І. - секретарем Виконавчого комітету Кошланівської сільської Ради народних депутатів Оратівського району Вінницької області. Заповіт підписаний ОСОБА_7 у його присутності, особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено. Заповіт зареєстровано в реєстрі за номером 6.
Судами також встановлено та не заперечується сторонами, що секретар Кошланівської сільської Ради народних депутатів Оратівського району Вінницької області Загарія А. І. є рідним братом ОСОБА_9 - матері ОСОБА_3, тобто він є дядьком ОСОБА_3, а ОСОБА_3 є його племінником.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частин першої, другої статті 1235 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.
Згідно зі статтею 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсність іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
Статтею 1247 ЦК України передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути підписаний особисто заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 ЦК України.