Постанова
Іменем України
16 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 205/3497/13-ц
провадження № 61-36249св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2017 року у складі судді Остапенко Н. Г. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2017 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора про встановлення факту прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, визнання права власності на 1/6 частину домоволодіння у порядку спадкування за законом, визнання заповіту та договору дарування недійсними.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що її батькові ОСОБА_3 та матері ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належало домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 14 червня 1994 року, виданого райкомунхозом Ленінського райвиконкому м. Дніпропетровська згідно рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів за №157/27 від 20 травня 1994 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько - ОСОБА_3 , після чого відкрилася спадщина на 1/2 домоволодіння АДРЕСА_1 . Спадкоємцями за законом після смерті батька були: мати позивача - ОСОБА_4, сестра позивача - ОСОБА_2 та сама позивач - ОСОБА_1 . У вересні 2012 року вона звернулася до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з питанням про необхідність звернення до нотаріальної контори для оформлення спадщини та дізналася, що мати і сестра, не проінформувавши її, не повідомивши нотаріуса про третього спадкоємця, оформили спадщину після смерті батька, та згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 серпня 1994 року спадкоємцями на спадкове майно, що складається з 1/2 частини зазначеного домоволодіння, у рівних частках являються ОСОБА_2 (1/4 частка) та ОСОБА_4 (3/4 частки). 05 липня 2012 року ОСОБА_4 складено заповіт, згідно якого вона заповіла належні їй 3/4 частини спірного домоволодіння та легковий автомобіль, марки ВАЗ 21099, 2005 року випуску, ОСОБА_2, а частину житлового будинку АДРЕСА_2 - ОСОБА_1 22 травня 2013 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 3/4 частини домоволодіння АДРЕСА_1 . Однак, при укладенні заповіту та договору дарування відповідач приховала той факт, що ОСОБА_4 з 2008 року проходила лікування у КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня" Дніпропетровської обласної ради у зв`язку з психічним захворюванням та стояла на обліку у КЗ "Дніпропетровський спеціалізований психоневрологічний центр" Дніпропетровської обласної ради.
Із урахуванням наведеного, позивач просила суд встановити факт прийняття нею спадщини після смерті батька ОСОБА_3 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 17 серпня 1994 року Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за реєстровим № 4-379 на домоволодіння АДРЕСА_1 ; визнати за нею право власності на 1/6 частину домоволодіння АДРЕСА_1, що складається з: житлового будинку літ. А-1, житловою площею 32,5 кв. м, загальною площею 58,8 кв. м, літньої кухні літ. Б, душу літ. Д, сараїв літ. И, З, В, навісу літ. Е, вбиральні літ. Ж, входу літ. Г, колодязю літ. К, огорож №1-3, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір дарування 3/4 частин домоволодіння АДРЕСА_1, укладений 22 травня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори за реєстровим №1-359, та скасувати реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 за записом №1021972 від 22 травня 2013 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що на момент видачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус діяв всупереч вимог чинного законодавства, не доведено неправомірності видачі такого свідоцтва або існування інших причин, з яким закон забороняв видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Також суду першої інстанції зазначив, що досліджені докази не підтверджують абсолютної неспроможності ОСОБА_4 в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору дарування від 22 травня 2013 року та заповіту від 05 липня 2012 року недійсними.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції належним чином оцінив докази у справи та дійшов обґрунтованих висновків, встановивши, що будь-яких дій для встановлення факту прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 у відповідності до статті 549 ЦК УРСР щодо фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном позивачем вчинено не було, доказів порушення чинного законодавства при видачі свідоцтва про право на спадщину матері та сестрі позивача не надано, медичних даних про психічний стан ОСОБА_4 не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли неправильного висновку про недоведеність позовних вимог. Заявник вважає, що суди необ`єктивно оцінили докази, неправильно встановили місце її проживання, а отже дійшли безпідставних висновків про неприйняття нею спадщини. Суди не врахували зміст документів, які містяться у спадковій справі. Заявник вважає, що рішення судів у частині вирішення позовних вимог про визнання договору дарування та заповіту недійсними не базується на основі повно і об`єктивно з`ясованих обставин справи та дослідженні наданих доказів.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
31 липня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу передано до Верховного Суду і 04 червня 2019 року розподілено судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 14 червня 1994 року, виданого Ленінським відділом комунального господарства м. Дніпропетровська на підставі рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів за №157/27 від 20 травня 1994 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належало домоволодіння АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно.
Згідно спадкової справи від 17 серпня 1994 року після смерті ОСОБА_3 31 травня 1994 року з заявою про прийняття спадщини звернулася дружина померлого - ОСОБА_4 та 17 серпня 1994 року звернулася донька померлого ОСОБА_5
17 серпня 1994 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 в рівних частках кожна.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4
За життя нею був складений заповіт від 05 липня 2012 року, посвідчений державним нотаріусом Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Олехнович Л. Ю., яким спадкодавець заповіла належну їй частину житлового будинку АДРЕСА_1, а також належний їй автомобіль марки ВАЗ 21099, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, - ОСОБА_2, а належну їй частину житлового будинку АДРЕСА_2 - ОСОБА_1 .