Постанова
Іменем України
11 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 621/1905/16-ц
провадження № 61-10132св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_5,
відповідачі: ОСОБА_8, Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків-Москва", ОСОБА_2,
треті особи: Зміївська сільська рада Зміївського району Харківської області, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чуприна Галина Олександрівна
розглянув у судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_5 звернулась з позовом до ОСОБА_8, Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків-Москва" (далі - ТК ТОВ "Харків-Москва"), ОСОБА_2, за участю третіх осіб: Зміївської сільської ради Зміївського району Харківської області, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Чуприни Г. О., про визнання правочинів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_5 посилалась на те, що вона з 1989 по 2010 рік перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 Під час шлюбу вони удвох займалися підприємницькою діяльністю, мали спільний бізнес, за рахунок зароблених коштів купували нерухоме та рухоме майно.
У 2000 році та в лютому 2003 року вони придбали у спільну сумісну власність нерухомість у місті Зміїв Харківського району Харківської області, а саме: нежитлову будівлю літ. "А-2" по АДРЕСА_1, нежитлову будівлю літ. "А-2" по АДРЕСА_2, нежитлові приміщення літ. "А-1" по АДРЕСА_3, нежитлові приміщення літ. "А-1", "Б", "В", "Г", "Е", "Ж" по вулиці АДРЕСА_4 (далі по тексту - спірне нерухоме майно подружжя).
У 2015 році вона звернулася до суду з позовом про поділ майна подружжя. Збираючи докази по цій справі, вона у 2016 року дізналася про те, що наприкінці 2011 року її колишній чоловік ОСОБА_8, якому як засновнику належить 99% статутного капіталу фірми і який перебуває на посаді директора, уклав з ТК ТОВ "Харків-Москва" угоду про передачу їх спільного нерухомого майна подружжя, розташованого в місті Зміїв, у статутний фонд цього підприємства. При цьому повноважень на розпорядження вказаним майном позивач ОСОБА_8 не надавала.
Вважає, що ОСОБА_8 як представник ТК ТОВ "Харків-Москва", вчинив правочин у власних інтересах, так як фактично отримав 100 % цього майна у власність у вигляді частки у статутному капіталі, а при виході з товариства він отримує вартість своєї частки, що дорівнює вартості всього нерухомого майна.Факт того, що ОСОБА_8 на час укладання оспорюваних правочинів знав про те, що спірне нерухоме майно є спільним майном подружжя, підтверджується тим, що в 2010 році відповідач звертався до суду з позовом про поділ майна подружжя, до складу якого було включено і це майно, що є предметом цього позову. Отримавши в 2011 році судове рішення про відмову у задоволенні його позову, він через два місяці передав спірне нерухоме майно у статутний капітал свого підприємства.
Крім того, вже після відкриття провадження у цій справі вона довідалася, що 16 листопада 2016 року спірне майно було відчужене відповідачем на користь ОСОБА_2 .
Позивач наголошувала, що спірне майно вибуло з її володіння без її волі, без її згоди, так як на момент його відчуження, судом вже розглядалися її вимоги щодо цього майна.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено. Цим же рішенням скасовані заходи забезпечення позову, які були застосовані ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 11 листопада 2016 року.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач пропустила позовну давність без поважних причин, оскільки позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування презумпції можливості та обов`язку знати про стан своїх майнових прав
Постановою Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року рішення Зміївського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_5 задоволено.
Визнано недійсним правочин щодо передачі ОСОБА_8 спірного нерухомого майна у статутний капітал ТК ТОВ "Харків - Москва".
Визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників ТК ТОВ "Харків - Москва" від 29 грудня 2011 щодо збільшення статутного капіталу товариства за рахунок внесення ОСОБА_8 до статутного фонду спірного нерухомого майна та відповідні зміни до статуту товариства.
Визнано недійсними свідоцтва про право власності ТК ТОВ "Харків - Москва" на спірне нерухоме майно.
Скасовано державну реєстрацію права власності ТК ТОВ "Харків - Москва" на спірне нерухоме майно.
Витребувано спірне нерухоме майно із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 та визнати це майно об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_8
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції безпідставно погодився з доводами відповідачів та задовольнив заяву про застосування до спірних правовідносин передбачених частиною четвертою статті 267 ЦК України наслідків пропуску позовної давності. Крім того, апеляційний суд вважав, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про незастосування наслідків пропуску позовної давності, тим самим порушив принцип правової визначеності. При цьому, на думку заявника, суд апеляційної інстанції не встановив та не вказав у постанові, з якого моменту позивач дізналась або могла дізнатися про порушення свого права. Крім того, між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 існувала усна домовленість про розподіл належного їм майна, що підтверджується показаннями свідків. На переконання заявника, суд апеляційної інстанції також знехтував правами добросовісного набувача - останнього власника спірного майна ОСОБА_2
ОСОБА_2 вважає, що оскаржуване рішення стосується майнових прав всіх учасників ТК ТОВ "Харків - Москва", однак суд не залучив до участі у справі вказаних осіб, що є самостійною підставою для скасування такого судового рішення.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу до суду не надходив
У серпні 2019 року від ОСОБА_8 надійшли письмові пояснення по суті справи, в яких він просить касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Як підставу для задоволення касаційної скарги вказав, що відсутність згоди позивача сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним. Необхідною умовою для визнання договору недійсним є встановлення судом, що той хто уклав договір щодо спільного майна та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно.
Крім того, відповідач вказав, що якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України у справі № 6-79цс13 в постанові від 02 жовтня 2013 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, зупинено виконання постанови суду апеляційної інстанції до закінчення касаційного провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Судами встановлено, щоОСОБА_5 та ОСОБА_8 перебували у шлюбі з 18 червня 1989 року, а рішенням Харківського районного суду Харківської області від 31 серпня 2010 року шлюб між ними розірвано.
У вересні 2010 року ОСОБА_8 звертався до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", про поділ майна подружжя, до складу якого ним було включено також і спірне нерухоме майно, спір щодо якого вирішується і у цій справі.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 26 жовтня 2011 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 25 травня 2011 року скасовано і постановлено нове, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя.
Рішенням позачергових загальних зборів учасників ТК ТОВ "Харків -Москва", згідно протоколу № 26 від 29 грудня 2011 року, прийнято від ОСОБА_8 внесок до статутного капіталу, в тому числі спірне нерухоме майно подружжя.
В подальшому на підставі рішень Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області від 13 березня 2012 року №№ 55, 56, 57, 58 право власності на це нерухоме майно подружжя оформлено ТК ТОВ "Харків - Москва", видано свідоцтва про право власності на це нерухоме майно та здійснено державну реєстрацію права власності майно за вказаним товариством.
На підставі чотирьох договорів купівлі - продажу від 16 листопада 2016 року, посвідченому приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуприною Г.О. за реєстровими номерами 3223, 3218, 3226, 3221, нерухоме майно: нежитлова будівля "А-2", загальною площею 1 713,40 кв.м по АДРЕСА_1 ; вбудоване приміщення 1-й поверх 5-ти поверхового будинку, А, загальною площею 1918,1 кв.м, по АДРЕСА_3 ; комплекс, загальною площею 2 659,5 кв.м по АДРЕСА_4 ; нежитлова будівля (магазин) з холодильною камерою "А-2", загальною площею 1 461,5 кв.м по АДРЕСА_2, відчужене ТК ТОВ "Харків-Москва" на користь ОСОБА_2
Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 .
Як зазначалось, спірне майно набуте у власність і зареєстровано за відповідачем ОСОБА_8 в період його перебування у шлюбі з ОСОБА_5 Подружжя тривалий час займалися підприємницькою діяльністю, набули у власність низку об`єктів нерухомого майна, в тому числі і спірні нежитлові приміщенні в м. Зміїв.
Як передбачалось статтею 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України, який діяв до 01 січня 2004 року, так і згідно статті 60 СК України вважається, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).При цьому, кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки ОСОБА_8 не надано доказів, які б свідчили про існування укладеного ним і ОСОБА_5 договору про встановлення іншого режиму права власності на майно набуте за час шлюбу, або доказів набуття ним спірного майна у відповідності до положень статті 57 СК України в його особисту приватну власність, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для поширення презумпції спільної сумісної власності подружжя на спірне майно.
Відповідно частини другої статті 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Статтею 63 СК України також передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно з статтею 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.