ПОСТАНОВА
Іменем України
17 вересня 2019 року
Київ
справа №826/6302/13-а
адміністративне провадження №К/9901/2515/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
при секретарі судового засідання Горбатюку В.С.,
за участю представника відповідача Перепелюка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.08.2013 (суддя Данилишин В.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 (головуючий суддя Мельничук В.П., суддя: Грищенко Т.М., Мацедонська В.Е.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про визнання протиправними та скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
ПАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестцентр" звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Печерському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2013 №0004932205 та №0004942205.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.08.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ПАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестцентр" подало касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.08.2013, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 та направити справу на новий розгляд.
В обґрунтування вимог касаційної скарги, позивач посилається на те, що платник не несе відповідальності за дії підприємств, які беруть участь у процесі сплати податків до бюджету, ПАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестцентр" здійснено усі можливі заходи для запобігання правопорушення податкового законодавства. Як зазначає позивач, на підтвердження відповідних потужностей для виконання робіт та необхідного матеріально-технічного забезпечення позивачем були надані ліцензії контрагентів на виконання будівельно-монтажних робіт. Позивач наголошує, що суд повинен запропонувати сторонам подати докази або витребувати докази, яких на думку суду не вистачає, однак, питань, уточнень або сумнівів щодо правильності заповнення податкових накладних або здійснення факту їх реєстрації, з боку суду не виникало.
У свою чергу, відповідач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи у касаційному порядку.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.02.2014 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестцентр" у справі №826/6302/13-а.
Ухвалою Верховного Суду від 02.08.2019 прийнято матеріали справи до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні призначено на 17.09.2019.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою без виходу до нарадчої кімнати від 17.09.2019 судом здійснено заміну відповідача його правонаступником.
Представник відповідача у судовому засіданні 17.09.2019 заперечив проти задоволення касаційної скарги, вказав, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими, податковим органом підтверджено документальними доказами відсутність факту отримання послуг позивачем.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні 17.09.2019 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013, судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови про залишення рішень судів попередніх інстанцій без змін.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у період із 12.02.2013 по 18.02.2013 проведено перевірку договору про спільну діяльність, укладеного між позивачем та Українською студією телевізійних фільмів (Укртелефільм) фільмів, з питань правильності обчислення податкових зобов`язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Українська будівельна компанія №2" за вересень 2011 року та ТОВ "Столична торгівельна агенція" за вересень 2012 року.
За результатами перевірки 25.02.2013 відповідачем складено акт №174/22-5/568362005, згідно якого перевіркою встановлено, що договором про спільну діяльність завищено від`ємне значення оподаткованого прибутку за II-IV квартали 2011 року у загальному розмірі 2ʼ517ʼ980,00грн., чим порушено підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України; завищено залишок від`ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у загальному розмірі 503596,00грн., у тому числі за: вересень 2011 року - 198000,00грн.; вересень 2012 року - 305596,00грн., чим порушено пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.
На підставі висновків акту перевірки 18.04.2013 відповідачем прийнято рішення №0004932205, яким по договору про спільну діяльність зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2517980,00грн.; №0004942205, яким по договору про спільну діяльність зменшено від`ємне значення суми ПДВ у розмірі 503596,00грн.
Не погоджуючись з зазначеними вище рішенням відповідача, позивач звернувся з до суду з адміністративним позовом про їх скасування.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій посилались на те, що за відсутності факту придбання товарів (послуг) або у разі, якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. У ході судового розгляду справи позивач не надав належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, у свою чергу, відповідач надав достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
У відповідності до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 200.2 статті 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Водночас, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.
Як з`ясовано судами та вбачається з матеріалів справи, 30.01.2004 між позивачем та Українською студією телевізійних фільмів (Укртелефільм) укладено договір про спільну діяльність.
Згідно з умовами договору про спільну діяльність об`єкт спільної діяльності (об`єкт інвестування) - адміністративно-житловий комплекс із вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, розташований на земельній ділянці, орієнтовною площею 0,93га, у Дніпровському районі міста Києва на вулиці Ованеса Туманяна, 15-А (також далі - житловий комплекс).
Спільна діяльність - строкова інвестиційна і виробнича діяльність учасників для досягнення ними спільної мети, і яка передбачає визначене учасниками ведення спільних справ, а також покриття учасниками спільних витрат та збитків, розподіл ризиків та результатів цієї діяльності.