ПОСТАНОВА
Іменем України
23 вересня 2019 року
Київ
справа №428/13509/16-а
адміністративне провадження №К/9901/34193/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Саприкіної І.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу №428/13509/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області
про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області
на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 січня 2017 року (головуючий суддя Баронін Д.Б.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року (у складі колегія: головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Сухарька М.Г., Ястребової Л.В.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі також - Управління або відповідач) про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання призначити та нарахувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, в якому просила суд:
- визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області в частині зарахування стажу роботи на посаді судді при призначенні (перерахунку) та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 86% згідно протоколу № 5205 від 28 жовтня 2016 року - протиправними;
- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Сєвєродонецьку Луганської області призначити та нарахувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання з 04 жовтня 2016 року в розмірі 90 % грошового утримання судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру, виходячи зі стажу роботи - 28 років 01 місяць 7 днів, з врахуванням фактично виплачених сум.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області в частині зарахування стажу роботи на посаді судді при призначенні (перерахунку) та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 86% згідно протоколу № 5205 від 28 жовтня 2016 року.
Зобов`язано відповідача призначити та нарахувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання з 04 жовтня 2016 року в розмірі 90 % грошового утримання судді на відповідній посаді з урахуванням фактично виплачених сум без обмеження граничного розміру, виходячи зі стажу роботи - 28 років 01 місяць 7 днів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанції дійшли висновку, про те, що законодавством, яке діяло до моменту набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI, було передбачено для суддів судів загальної юрисдикції зарахування стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, - час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 13 березня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №428/13509/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 20 вересня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 428/13509/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 23 вересня 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено те, що позивач ОСОБА_1 з 22 березня 1993 року по 03 жовтня 2016 року працювала суддею, заступником голови Первомайського міського суду Луганської області, суддею Сєвєродонецького міського суду Луганської області, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача.
Наказом голови Сєвєродонецького міського суду №102/к від 03 жовтня 2016 року, на підставі Постанови Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VIII "Про звільнення суддів", позивача відраховано зі штату Сєвєродонецького міського суду Луганської області у зв`язку з поданням заяви про відставку та виходом у відставку 03 жовтня 2016 року.
Відповідно до подання голови Сєвєродонецького міського суду про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 21 жовтня 2016 року № 1, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 28 років 01 місяць 07 днів (враховуючи періоди роботи на посадах начальницького складу УВС та помічника голови суду).
21 жовтня 2016 року позивач звернулася до Управління із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, але протоколом Управління № 5205 від 28 жовтня 2016 року їй визначено стаж судді 23 роки 06 місяців 13 днів, без врахування до цього стажу періодів роботи позивача на посадах начальницького складу УВС та на посаді помічника голови суду. Тому визначено загальний процент розрахунку утримання від заробітку у розмірі 86%, а не 90%, як визначено позивачем.
Вважаючи, що її права, свободи та законні інтереси порушені, позивач звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що на час звернення позивача із заявою про призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці від 21 жовтня 2016 року діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII. Частиною першою статті 135 зазначеного Закону передбачено види стажу, який зараховуються до стажу роботи на посаді судді. Даною нормою права на зарахування періоду роботи в органах внутрішніх справ (з 24 грудня 1985 року по 16 липня 1988 року) та на посаді помічника судді (з 21 березня 1991 року по 22 березня 1993 року) до стажу роботи на посаді судді не передбачено.
Згідно наданих документів стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді складає 23 роки 06 місяців 13 днів, відповідно розмір щомісячного грошового утримання позивача становить 86 відсотків заробітної платні.
Встановити розмір щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків її заробітної плати не має правових підстав.
Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 січня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року не відповідають, а доводи касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
На момент виходу ОСОБА_1 у відставку та призначення їй щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402).
Відповідно до пункту 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Відповідно до положень частини першої статті 135 Закону № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Частиною третьою статті 141 Закону № 2453-VI в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №1-8/2016 визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, чинній до 28 березня 2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.