ПОСТАНОВА
Іменем України
23 вересня 2019 року
Київ
справа №810/1577/16
адміністративне провадження №К/9901/2870/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "ЕЛОПАК-ФАСТІВ" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2016 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства "ЕЛОПАК-ФАСТІВ" до відділу державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування
11 травня 2016 року приватне акціонерного товариство "ЕЛОПАК-ФАСТІВ" (далі - позивач, ПАТ "ЕЛОПАК-ФАСТІВ") звернулось до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції (далі - відповідач, ВДВС Фастівського МУЮ) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 квітня 2016 року ВП № 50756419.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова ВП № 50756419 відповідачем винесена протиправно, оскільки до заяви про відкриття виконавчого провадження, яка підписана директором відповідача (стягувачем) ОСОБА_1, не додано довіреності або іншого документа, яким підтверджується наявність повноважень у директора Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області підписувати та подавати заяву від імені стягувача про відкриття виконавчого провадження до ВДВС Фастівського МУЮ.
Тобто, на думку позивача, заява про відкриття виконавчого провадження подана не уповноваженою особою.
Також вказував на те, що у ВДВС Фастівського МУЮ були відсутні підстави для відкриття провадження. Постанова про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності не є виконавчим документом через її невідповідність встановленим критеріям, визначених у частині першій статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".
На думку позивача, в порушення приписів частині першій статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", в постанові про накладення штрафу, підпис уповноваженої особи знаходиться над відомостями про дату набрання законної сили рішення та строк пред`явлення виконавчого документу до виконання.
Також постанова про накладення штрафу, в порушення частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" не скріплена гербовою печаткою, що свідчить про невідповідність постанови про накладення штрафу вимогам, встановленим законом до виконавчого документу.
Тому, на переконання скаржника, виконавча служба повинна була відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" через невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього закону.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з відсутності підстав до скасування постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження, оскільки така прийнята відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2016 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скаргу обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві.
Касатор також зазначає, що процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" визначена Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року № 244 (далі - Порядок № 244).
Нормами пункту 26 Порядку № 244 передбачено, що постанова про накладення штрафу набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Відповідно до пунктів 28 та 29 Порядку № 244 постанову про накладення штрафу може бути оскаржено суб`єктом містобудування, щодо якого її винесено, до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу державного архітектурно-будівельного контролю, який виніс відповідну постанову. Оскарження постанови про накладення штрафу в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Згідно з пунктом 31 Порядку № 244 постанова про накладення штрафу є виконавчим документом і підлягає виконанню в установленому законом порядку з дня набрання нею законної сили. У разі оскарження постанови про накладення штрафу та належного повідомлення відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю про її оскарження така постанова направляється до органу державної виконавчої служби для примусового виконання після набрання законної сили відповідним рішенням суду, крім випадків скасування її судом.
Позивач, виконуючи вимоги Порядку № 244, належним чином повідомив стягувача про оскарження в Окружному адміністративному суді міста Києва постанови про накладення штрафу від 17 лютого 2016 року (а.с. 94-105).
Проте, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області неправомірно направив до виконавчої служби постанову для примусового її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Скаржник вказував, що пунктами 28, 29, 31 Порядку № 244 не встановлено обов`язок суб`єкта містобудування, тобто ПАТ "ЕЛОПАК-ФАСТІВ" направляти органу державного архітектурно-будівельного контролю докази оскарження постанови в судовому порядку в разі такого оскарження. Порядком № 244 передбачено обов`язок суб`єкта містобудування повідомити орган державного архітектурно-будівельного контролю про таке оскарження.
Таким чином скаржник вважає, що суди у справі неправильно застосували пункти 28, 29, 31 Порядку № 244 під час оцінювання факту передчасності звернення постанови від 17 лютого 2016 року до примусового виконання та відкриття відповідачем виконавчого провадження.
Позиція інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надходило.
Рух касаційної скарги
Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалою від 09 серпня 2016 року відкрив касаційне провадження на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2016 року.
15 березня 2018 року касаційні скарги передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Білоус О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Загороднюк А.Г. (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Соколов В.М.
Сторони не заявляли клопотання про розгляд справи за їх участю.
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2019 року прийнято адміністративну справу до провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Департаментом державної архітектурно - будівельної інспекції у Київській області винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17 лютого 2016 року № З-1702/2-10/10-89/1702/08, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у сумі 49608,00 грн.
Згідно вказаної постанови, вона набирає законної сили після закінчення строку її оскарження, а саме 03 березня 2016 року.
Постанова отримана представником ПАТ "ЕЛОПАК-ФАСТІВ" 22 лютого 2016 року.
07 квітня 2016 року директор Департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції у Київській області звернувся до органу державної виконавчої служби з заявою про відкриття виконавчого провадження.
12 квітня 2016 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 50756419 з виконання постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17 лютого 2016 року №З-1702/2-10/10-89/1702/08; боржнику запропоновано добровільно виконати постанову у строк до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Вказану постанову позивач отримав 19 квітня 2016 року, про що свідчить заява про подовження строку для самостійного виконання рішення, яке міститься в матеріалах виконавчого провадження.
Також, згідно матеріалів виконавчого провадження, позивач 21 квітня 2016 року звертався до відповідача з заявою про зупинення виконавчого провадження, в якій зазначив, що 03 березня 2016 року, в останній день встановленого строку, постанова від 17 лютого 2016 року №З-1702/2-10/10-89/1702/08, оскаржена в судовому порядку.
26 квітня 2016 року державним виконавцем на підставі заяви позивача винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 11 травня 2016 року.
Не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження позивач звернувся до суду з даним позовом.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Стаття 291 КУпАП у редакції, яка діяла на час винесення постанови ВП 47349216, визначає, що постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з статтею 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.
При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.
Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (чинного на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 606-XIV).
Відповідно до статті 1 Закон України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно зі статтею 17 зазначеного Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 2 названої статті до виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, віднесені постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Проте, Законом також закріплено вимоги до виконавчих документів, недотримання яких перешкоджає прийняттю їх до виконання.
Так, відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, власне ім`я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.