ПОСТАНОВА
Іменем України
23 вересня 2019 року
Київ
справа №461/2360/17
адміністративне провадження №К/9901/21/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Саприкіної І.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 461/2360/17
за позовом ОСОБА_1
до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради
про визнання неправомірною бездіяльність та зобов`язання до вчинення дій,
за касаційною скаргою Львівської міської ради
на постанову Галицького районного суду м. Львова від 13 червня 2017 року (у складі головуючого судді Государського А.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року (у складі колегії: головуючого судді Кузьмича С. М., суддів Гулида Р.М., Улицького В.З.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання неправомірною бездіяльність Львівської міської ради з розгляду його заяви від 14 лютого 2017 року про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в урочищі Голоско житлового району "Збоїща" у м. Львові для будівництва та обслуговування житлового будинку; зобов`язання Львівської міської ради розглянути на пленарному засіданні сесії, подану ним 14 лютого 2017 року заяву про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу та виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в урочищі Голоско житлового району "Збоїща" у м. Львові для будівництва та обслуговування житлового будинку у строки, порядку та у спосіб, передбачений Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Земельним Кодексом України та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства рішення.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що ним подано заяву та всю необхідну проектну документацію для погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в урочищі Голоско житлового району "Збоїща" у м. Львові для будівництва та обслуговування житлового будинку. Однак листом управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 21 березня 2017 року звернення із долученою документацією йому було повернуто без розгляду. Вважає повернення документів протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 13 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, позов задоволено повністю.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем, як органом місцевого самоврядування було порушено порядок розгляду звернення позивача. Зокрема міською радою не було розглянуто звернення позивача на черговому пленарному засіданні сесії Львівської міської ради у місячний строк та не прийнято відповідного рішення, а заяву скеровано до Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана до суду 12 грудня 2017 року.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 461/2360/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
Суддя-доповідач ухвалою від 20 вересня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 461/2360/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 23 вересня 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 14 лютого 2017 року позивач, як учасник бойових дій звернувся до відповідача із письмовою заявою про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, орієнтовною площею 0,10 га в урочищі Голоско житлового району "Збоїща" у м. Львові.
До заяви були долучені: план земельної ділянки масштабу 1:500, виконаний спеціалізованою організацією, із зазначеними межами ділянки, вирахуваною її загальною площею, довідка про правовий статус земельної ділянки, виданий відділом Держгеокадастру у м. Львові Львівської області, довідка про наявність/відсутність зареєстрованих у позивача правовстановлюючих документів на земельні ділянки, видана відділом Дерземагентства у м. Львові, копія паспорта громадянина України із ідентифікаційним кодом та копія посвідчення учасника бойових дій.
Згідно відповіді Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 21 березня 2017 року позивачу повернуто його звернення та поданий проект. Позивачу роз`яснено, що запропонована ним до закріплення земельна ділянка відповідно до плану зонування Шевченківського району м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 21 травня 2015 року № 4657, входить в зону Ж-2 (зона малоповерхової забудови 4 поверхи). Також повідомлено що питання щодо надання земельних ділянок для індивідуального будівництва учасникам антитерористичної операції перебуває на стадії опрацювання.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права задоволено позовні вимоги. Зокрема, зазначає, що відповідно до плану зонування Шевченківського району м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 21 травня 2015 року № 4657, територія, де бажає отримати земельну ділянку позивач входить в зону Ж - 2 (зона малоповерхової забудови 4 поверхи), а позивач звернувся із заявою про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, тобто зона Ж - 1 - зона індивідуальної житлової забудови. Крім цього відповідач зазначає, що розгляд будь якого питання на пленарному засіданні сесії Львівської міської ради передує робота з перевірки питання, перевірки наданих документів, підготовки проекту ухвали, пояснювальної записки тощо. Враховуючи те, що мала місце підстава для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не було підстав виносити клопотання позивача на пленарне засідання Львівської міської ради. Також відповідач наголошує, що саме до повноважень Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради відноситься розгляд заяви поданої позивачем.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Галицького районного суду м. Львова від 13 червня 2017 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Згідно із пунктом 14 частини першої статті 12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються, зокрема, такі пільги як першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.
Вказані положення свідчать про наявність в учасників бойових дій права на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.
Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовано Земельним кодексом України.
Так, згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно зі статтею 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0, 25 гектара, в селищах - не більше 0, 15 гектара, в містах - не більше 0, 10 гектара.