ПОСТАНОВА
Іменем України
10 вересня 2019 року
Київ
справа №2а-13185/10/2070
адміністративне провадження №К/9901/9398/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
при секретарі судового засідання Горбатюку В.С.,
за участю представника позивача Філь І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 (суддя Рубан В.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2015 (головуючий суддя Григоров А.М., судді: Подобайло З.Г., Тацій Л.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" звернулося до суду з позовом до ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2010 №0000122301/0, від 30.08.2010 №0000122301/1 в частині зменшення бюджетного відшкодування в сумі 2ʼ033ʼ711,00грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2015, позов задоволено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2015, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права. Податковий орган посилається на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки господарським операціям, які відображені позивачем у документах. Як вважає відповідач, видаткові накладні та податкові накладні, видані позивачеві постачальником ПП "Агродом", не є належною підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, оскільки не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Крім того, до податкових накладних внесена адреса підприємства, за якою ПП "Агродом" фактично не знаходиться. Враховуючи вищенаведене, відповідач наполягає на правомірності оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень про донарахування ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.
Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, де ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" вказує, що вважає касаційну скаргу необґрунтованою. Як зазначає відповідач, на момент укладення договору поставки молочної сировини ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" не знав і не міг знати про начебто протиправний характер дій ПП "Агродом", тому не повинен нести будь-яку відповідальність. Під час господарських операцій ПП "Агродом" був належним чином зареєстрований, отже держава сприяла реєстрації, внесла всі необхідні реєстраційній відомості щодо директора підприємства ОСОБА_1 . Позивач наголошує, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину відповідач повинен був звернутися до суду з позовом про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по договору поставки молочної сировини, посилаючись на його нікчемність. Позивач наполягає, що взаємовідносини сторін здійснювалися на підставі належно оформлених розрахункових, платіжних документів, обов`язковість ведення і збереження яких передбачена правилами податкового обліку. З урахуванням викладеного, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.09.2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Харківській області у справі №2а-13185/10/2070.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №2а-13185/10/2070 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2019 матеріали справи №2а-13185/10/2070 прийнято судом до провадження, справу призначено до касаційного розгляду у судовому засіданні на 23.07.2019.
У судовому засіданні 23.07.2019 представником позивача подано заяви про відвід судді Хохуляка В.В. та колегії суддів від розгляду справи №2а-13185/10/2070 за позовом ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" до Вовчанської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою від 23.07.2019 заявлений відвід судом визнано необґрунтованим, провадження у справі зупинено, а справу передано для вирішення питання заявленого відводу судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Ухвалами Верховного Суду від 26.07.2019, 31.07.2019 у задоволенні заяв представника позивача про відвід судді Хохуляка В.В., колегії суддів: Хохуляка В.В., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М. у даній справі відмовлено.
Ухвалою суду від 31.07.2019 провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 10.09.2019.
Ухвалою від 10.09.2019 без виходу до нарадчої кімнати судом задоволено клопотання податкового органу, здійснено заміну відповідача його правонаступником.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, вказала, що судами попередніх інстанцій ухвалено законне та обґрунтоване рішення, у задоволенні касаційної скарги просила відмовити.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні 10.09.2019 касаційну скаргу ГУ ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2015, судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови про скасування рішення судів попередніх інстанцій та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 09.07.2010 по 22.07.2010 посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних податкових періодів за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось у червні 2009 року, липні 2009 року, серпні 2009 року, вересні 2009 року, жовтні 2009 року, грудні 2009 року, січні 2010 року, лютому 2010 року, березні 2010 року.
За результатами перевірки складено акт від 26.07.2010 №1011/23-05507436, яким встановлено порушення:
підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за квітень 2010 року у сумі 143926грн.;
підпунктів 7.7.2, 7.7.3 пункту7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого підприємству зменшено суму заявленого бюджетного відшкодування та збільшено суму залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 143926грн., вказана сума підлягає відображенню по рядку 26 Декларації з ПДВ в наступному податковому періоді;
пунктів 2, 5, 6, 18 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення " від 30.05.1997 №165, вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4., підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у результаті чого підприємством завищено податковий кредит та відповідно суму бюджетного відшкодування по декларації за квітень 2010 року у сумі 144436грн.;
підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" за рахунок завищення податкового кредиту за лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень та жовтень 2009 року (детальний опис яких наведено у пункті 3.2.2 акту виїзної планової перевірки від 22.04.2010 №488/23-05507436), підприємством станом на 31.12.2009 завищено суму від`ємного значення, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.26 декларації з ПДВ) в сумі 2033711грн.;
підпункту 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про на додану вартість" та Порядку заповнення податкової декларації, який затверджено наказом ДПА України "Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення " від 30.05.1997 №166, в результаті чого, підприємством завищено суму бюджетного відшкодування на суму 15336грн.;
пункту 5.6 Порядку заповнення податкової декларації, який затверджено наказом ДПА України "Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення " від 30.05.1997 №166, як наслідок, підприємством занижено значення рядка 26 (залишок від`ємного значення, який після наступного податкового періоду (рядок 24- рядок 25) значення цього рядка переноситься до рядка податкової декларації наступного звітного періоду) на суму 7668грн.;
пункту 5.8 Порядку заповнення податкової декларації, який затверджено наказом ДПА України "Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення" від 30.05.1997 №166, в результаті чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування на суму 563грн.
Податковий орган вважав, що за період, який підлягав перевірці, позивачем здійснені правочини з контрагентом ПП "Агродом", що має ознаки сумнівності, в результаті чого відповідач дійшов висновку про завищення суми податкового кредиту за рахунок віднесення сум ПДВ за податковими накладними, отриманими від ПП "Агродом".
Порушення, встановлені актом перевірки, стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 26.07.2010 №0000122301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2ʼ330ʼ304грн.
Не погодившись з висновком перевірки та прийнятим за її результатом рішенням, позивач скористався правом адміністративного оскарження, за результатами якого скаргу позивача залишена без задоволення, та прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.08.2010 № 0000122301/1.
Вважаючи прийняті податковим органом рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про їх скасування в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 2ʼ033ʼ711грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2011, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011, адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.07.2010 №0000122301/0 та від 30.08.2010 №0000122301/1 в частині зменшення бюджетного відшкодування у сумі 2ʼ033ʼ711грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.08.2014 рішення судів попередніх інстанцій скасовано та направлено справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи рішення, касаційний суд вказав про те, що докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов`язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції між позивачем та ПП "Агродом". Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими, оскільки вони постановлені на підставі неповно з`ясованих обставин у справі.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2015, позов задоволено.
За наслідками нового розгляду справи, задовольняючи позов суди попередніх інстанцій посилались на те, що твердження відповідача про відсутність реальних господарських стосунків в спірних правовідносинах між позивачем та ПП "Агродом", порушень встановлених в акті перевірки, не підтверджені належними доказами, що містять предмет доказування. Посилаючись на індивідуальний характер юридичної відповідальності, встановлений статтею 61 Конституції України, суди дійшли висновку про те, що правочин між вказаними контрагентами не може бути визнаний безтоварним.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: