ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/6968/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. (головуючого), Білоуса В.В., Жукова С.В.
за участю секретаря судового засідання : Громак В.О.
за участю: ОСОБА_1 та представника ДП "Укрветсанзавод" - адвоката Гребенченка О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019
за заявою ОСОБА_1
до Державного підприємства "Укрветсанзавод"
про стягнення заробітної плати
у справі № 910/6968/16
за заявою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз"
до Державного підприємства "Укрветсанзавод"
про банкрутство, -
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.06.2016 порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Укрветсанзавод", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном ДП "Укрветсанзавод" та призначено розпорядника майна боржника.
У липні 2017, ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду м. Києва, в межах справи про банкрутство ДП "Укрветсанзавод", із позовною заявою про стягнення з боржника на її користь середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні на загальну суму 85 625,68 грн., обраховану за період з 15.01.2016 по 20.11.2016, на підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП України, 7 215,48 грн., як компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їх виплати та 8 000 грн. моральної шкоди.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.10.2017 у справі № 910/6968/16 (суддя : Яковенко А.В.) заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДП "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 85 625,68 грн. та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їхньою виплатою в сумі 7 215,48 грн. У задоволенні решти вимог, відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 у справі № 910/6968/16 (судді : Доманська М.Л., Мартюк А.І., Власов Ю.Л.) ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.10.2017 залишено без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №910/6968/16 (судді : Катеринчук Л.Й., Жуков С.В., Пєсков В.Г.) постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 у справі № 910/6968/16 скасовано. Справу №910/6968/16 передано на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 у справі № 910/6968/16 (судді : Отрюх Б.В., Пантелієнко В.О., Грек Б.М.) ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.10.2017 скасовано. Постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 у справі № 910/6968/16 скасувати, залишивши в силі ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.10.2017.
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою апеляційного суду щодо відмови у задоволенні позовної заяви про стягнення з ДП "Укрветсанзавод" 85 625,68 грн. середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, скаржник посилалась на неврахування судом апеляційної інстанції положень ст. 117 КЗпП України, за якою передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, у своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що розглядаючи дану справу, апеляційний господарський суд, на її думку не врахував того, що законодавством чітко передбачена відповідальність роботодавця за кожне порушення права працівника, при цьому законом не передбачено права вибору того чи іншого виду відповідальності роботодавця за порушення ним права працівника, а тому суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .
У відзиві боржник - ДП "Укрветсанзавод" просить оскаржувану постанову апеляційного господарського суду залишити без змін, як таку що прийняття з урахуванням всіх обставин справи та вимог чинного законодавства.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 10.04.2019 для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 910/6968/16 визначено колегію суддів у складі : Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жукова С.В., Білоуса В.В. та ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 відкрито касаційне провадження і розгляд справи призначено на 31.07.2019 на 10:00 год.
В судовому засіданні 31.07.2019 по справі № 910/6968/16 оголошено перерву до 15.08.2019 на 11:00 год.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення ОСОБА_1 та представника боржника, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Суд першої інстанції задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 та стягуючи з ДП "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 85 625,68 грн. середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, нарахованої за період з 15.01.2016 по 20.11.2016 на підставі статей 116, 117 КЗпП України, та 7 215,48 грн. компенсацій втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їх виплатою, виходив з того, що боржник, як роботодавець, із простроченням провів повний розрахунок із працівником - ОСОБА_1 за виплатами по заробітній платі, після пред`явлення нею вимоги про розрахунок 14.01.2016, здійснивши фактичний розрахунок з ОСОБА_1 лише 20.11.2016, а відтак дійшов висновку про порушення ДП "Укрветсанзавод" права ОСОБА_1 на оплату праці в період з 15.01.2016 по 20.11.2016, що є підставою для застосування до боржника-роботодавця відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи в повному обсязі у задоволенні заяви ОСОБА_1, виходив з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, 04.01.2016 ОСОБА_1 була незаконно звільнена із займаної посади провідного бухгалтера головної бухгалтерії за наказом № 3-к/16 "Про припинення трудового договору (контракту)" за п. 1 ст. 40 КЗпП України "скорочення штату". Проте боржник - ДП "Укрветсанзавод" не розрахувався з ОСОБА_1 за поданою нею вимогою про остаточний розрахунок, в порушення ст. 116 КЗпП України.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15.06.2016 у цивільній справі № 755/1162/16-ц поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного бухгалтера ДП "Укрветсанзавод" та стягнуто з ДП "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період з 04.01.2016 по 06.01.2016 на суму 1 074, 68 грн. та компенсацію середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.01.2016 по 15.06.2016 на суму 46 013, 80 грн., допущено негайне виконання зазначеного судового рішення.
При цьому, зазначене вище судове рішення від 15.06.2016 у цивільній справі №755/1162/16-ц, обґрунтоване положеннями статті 235 КЗпП України, якою законодавцем гарантовано право незаконно звільненого працівника на поновлення на роботі за рішенням суду з виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що є компенсацією заробітної плати працівника, яку він не отримав у зв`язку з порушенням роботодавцем його права на працю. Така виплата може бути застосована лише до звільненого працівника у разі поновлення його судом на роботі (посаді) за рішенням суду.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що ДП "Укрветсанзавод" виконало рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15.06.2016 у справі №755/1162/16-ц щодо виплати на користь ОСОБА_1 1 074, 68 грн. заборгованості по заробітній платі за період її перебування на лікарняному з 04.01.2016 по 06.01.2016 та 46 013, 80 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.01.2016 по 15.06.2016, що підтверджується копіями постанови ДВС про арешт коштів боржника від 17.11.2016 у виконавчому провадженні № 52817383 в межах суми 55 386, 23 грн. та списання цієї суми коштів з рахунку ДП "Укрветсанзавод" на рахунок Державної казначейської служби України на підставі платіжного доручення №2996 від 21.11.2016.
Із наявних у справі матеріалів видно та як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27.03.2017 у цивільній справі №755/1162/16-ц стягнено з ДП "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 56 416, 92 грн. середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.06.2016 по 05.01.2017 у зв`язку із затримкою у видачі наказу про її поновлення на посаді відповідно до ст. 236 КЗпП України, на виконання зазначеної ухвали постановою ДВС від 05.05.2017 відкрито виконавче провадження №53872375.
Як також вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 15.06.2016 ухвалою Господарського суду м. Києва порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Укрветсанзавод", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном боржника.
Так, ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду м. Києва, в межах справи про банкрутство ДП "Укрветсанзавод", із позовною заявою від 25.07.2017 про стягнення з боржника на її користь середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні на загальну суму 85 625,68 грн., обраховану за період з 15.01.2016 по 20.11.2016, на підставі ст. ст. 116, 117 КЗпП України, 7 215,48 грн., як компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їх виплати та 8 000 грн. моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.