Постанова
Іменем України
10 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 737/98/14
провадження № 51-1165 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В. та Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
захисника Радченка О.О.,
в режимі відеоконференції
захисника Ширая А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 6 лютого 2018 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013260160000270, за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Куликівка Чернігівської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 ), раніше судимого;
та
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Іванівка Чернігівського району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_2 ), зареєстрованого в АДРЕСА_5 ), такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого пунктом 12 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 4 червня 2014 року було залишено без зміни вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 18 березня 2014 року, яким ОСОБА_1 засуджено за пунктом 12 частиною 2 статті 115, частиною 4 статті 70 КК ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.
ОСОБА_2 засуджено за пунктом 12 частиною 2 статті 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Однак ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2015 року вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 18 березня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 4 червня 2014 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 10 березня 2016 року було скасовано вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 грудня 2015 року, яким ОСОБА_1 засуджено за частиною 1 статті 115, частини 4 статті 70 КК та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців. ОСОБА_2 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 12 частини 2 статті 115 КК, та виправдано за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення. Призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 11 квітня 2017 року було скасовано вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 серпня 2016 року, яким ОСОБА_1 засуджено за частиною 1 статті 115, частиною 4 статті 70 КК ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців. ОСОБА_2 засуджено за частиною 1 статті 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
За вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 6 лютого 2018 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 1 статті 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено обчислювати з 16 жовтня 2013 року.
На підставі частини 5 статті 72 КК ОСОБА_1 зараховано у строк покарання строк попереднього увʼязнення з 16 січня по 4 червня 2014 року та з 20 липня 2015 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року до дня набрання вироком законної сили - з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 залишено попередній - тримання під вартою.
Також за цим вироком ОСОБА_2 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 12 частини 2 статті 115 КК, та виправдано за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.
За вироком суду дії ОСОБА_1 перекваліфіковано з пункту 2 частини 2 статті 115 КК на частину 1 статті 115 КК, за вчинення злочину, передбаченого цією нормою, його засуджено за наступних, установлених у суді обставин.
15 жовтня 2013 року в період з 13:00 по 14:00 ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння прийшли до помешкання ОСОБА_3 на АДРЕСА_2 з метою з`ясувати в останнього місце перебування ОСОБА_4 ОСОБА_3 повідомив про відсутність у нього в будинку цієї особи, і ОСОБА_1 ударив його в обличчя, а ОСОБА_2 зайшов до будинку з метою пошуку ОСОБА_4 ОСОБА_1, залишившись з ОСОБА_3, під час конфлікту на ґрунті виниклої особистої неприязні завдав останньому не менше 20 ударів руками та ногами в голову, тулуб, по верхніх та нижніх кінцівках, у результаті чого заподіяв потерпілому тілесні ушкодження, які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті останнього і за ступенем тяжкості є тяжкими тілесними ушкодженнями, небезпечними для життя в момент заподіяння.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 6 лютого 2018 року щодо ОСОБА_1 змінено. На підставі частини 5 статті 72 КК ОСОБА_1 у строк покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з 16 жовтня 2013 року по 4 червня 2014 року та з 23 червня 2015 року по 10 грудня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у суді першої інстанції.
Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що суди, як першої, так і апеляційної інстанцій не вмотивували належним чином свої висновків щодо непричетності ОСОБА_2 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, при цьому неправомірно побудували таке виправдування на суперечливих та однобоко тлумачних доказах, яким не надали належної оцінки, чим порушили вимоги статей 94, 372, 374 КК.
Крім того, прокурор вважає, що суд надав критичну оцінку протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_2 та відеозапису до нього, при цьому неправильно оцінив показання ОСОБА_1 під час такої слідчої дії. Між тим, на думку прокурора, такий доказ вказує на попередню змову між винними, яка відбулась шляхом здійснення конклюдентних дій останніх, та вказує на вчинення ними злочину, передбаченого саме пунктом 12 частини 2 статті 115 КК.
До того ж прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції, стверджуючи про "розумний сумнів" щодо ймовірності перебування ОСОБА_1 з ОСОБА_2 у комірці та завдання ними ударів ОСОБА_3, належним чином не обґрунтував такої позиції, як і не зважив на інші докази, які повною мірою вказують на причетність ОСОБА_2 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора ОСОБА_2. зазначає, що жодної домовленості, на яку посилається прокурор у своїй касаційній скарзі, між ним та ОСОБА_1 не було. Усі докази належним чином було досліджені, як судом першої, так і судом апеляційної інстанції. Просить судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, думку захисників, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що не має підстав для задоволення касаційної скарги прокурора.