Постанова
Іменем України
12 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 676/4533/16-ц
провадження № 61-36108св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю "Кам`янець-Подільський електромеханічний завод",
третя особа - Кам`янець-Подільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2017 року у складі судді Семенюк В. В. та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 16 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Спірідонової Т. В., Купельського А. В., Янчук Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Кам`янець-Подільський електромеханічний завод" (далі - ТзДВ "Кам`янець-Подільський електромеханічний завод") про стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що із 30 грудня 1974 року по 30 листопада 2002 року він працював на Кам`янець-Подільському електромеханічному заводі. 28 грудня
1989 року він отримав виробничу травму та перебував на лікуванні по 31 березня 1990 року. Відповідач всупереч вимогам законодавчих актів не провів нарахування та виплату коштів за період тимчасової непрацездатності у повному об`ємі. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 грудня 2015 року стягнуто з відповідача на його користь недораховані та невиплачені кошти за період тимчасової непрацездатності із 28 грудня 1989 року по 31 березня
1990 року у розмірі 472,42 крб, які станом на 01 липня 2015 року у національній валюті становлять 7 402,82 грн, тим же рішенням встановлено середньомісячний заробіток - 19,18 крб. При звільненні з роботи відповідач мав би виплатити йому недораховану заробітну плату. Вказані кошти виплачені відповідачем у липні
2016 року. Тому, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи із дня звільнення по день фактичного розрахунку.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку із 01 грудня 2002 року по 08 липня 2016 року у сумі 1 159 020,20 грн та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн.
Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області
від 26 травня 2017 року залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог - Кам`янець-Подільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області.
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області
від 29 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТзДВ "Кам`янець-Подільський електромеханічний завод" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме: за період із 01 грудня 2002 року по 08 липня 2016 року у розмірі 9 000,00 грн та
1 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що підприємство не провело з позивачем розрахунок, а розмір належних звільненому працівникові сум був з`ясований під час судового розгляду справи, проте з позовом до суду ОСОБА_1 звернувся більше, ніж через 13 років після звільнення, а тому відповідно до положень статті 117 КЗпП України розмір відшкодування за час затримки розрахунку визначено з урахуванням істотності суми заборгованості порівняно із середнім заробітком та тієї обставини, що позивач тривалий час не звертався до суду за вирішенням спору про стягнення заборгованості із заробітної плати. Крім того, визнаючи розмір відшкодування моральної шкоди, судом враховано характер порушених прав позивача, істотність вимушених змін у житті та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав.
Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 16 квітня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТзДВ "Кам`янець-Подільський електромеханічний завод" залишено без задоволення. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області
від 29 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області
від 16 квітня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 260 ЦПК України, як суд першої, так і суд другої інстанції, у мотивувальній частині мали б зазначити мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закону яким керувався. Крім того, відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 264 ЦПК України, як суд першої, так і суд другої інстанції, під час ухвалення рішення мали б вирішити питання яка правова норма підлягає застосуванню до правовідносин між сторонами.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що із 30 грудня 1974 року по 30 листопада 2002 року
ОСОБА_1 працював на ВАТ "Кам`янець-Подільський електромеханічний завод", що підтверджується копією трудової книжки.
28 грудня 1989 року із ОСОБА_1 відбувся нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, у зв`язку з яким він перебував на лікуванні.
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області
від 29 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з
ТзДВ "Кам`янець-Подільський електромеханічний завод" на користь ОСОБА_1 невиплачені кошти за період тимчасової втрати працездатності із 28 грудня 1989 року по 31 березня 1990 року у сумі 7 402,82 грн.
07 липня 2016 року ТзДВ "Кам`янець-Подільський електромеханічний завод" перераховано на користь ОСОБА_1 у рахунок погашення зазначеної заборгованості кошти у сумі 10 350,81 грн, що підтверджується випискою із карткового рахунку та розпорядженням державного виконавця від 05 липня