Постанова
Іменем України
16 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 554/12046/15-ц
провадження № 61-9910св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк",
представники позивача: Капінос Наталія Михайлівна, Ключинський Костянтин Леонідович, Куц Андрій Павлович, Онішкевич Михайло Миколайович,
відповідач - ОСОБА_5,
представник відповідача - ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 червня 2016 року у складі судді Чуванової А. М. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 29 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Панченка О. О., Обідіної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування.
Позовна заява мотивована тим, що 11 травня 2011 року між ПАТ "ВіЕйБі Банк" і ОСОБА_5 було укладено договір банківського обслуговування, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 19 900,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15 % на рік з кінцевим терміном повернення кредиту до 11 травня 2014 року.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за договором банківського обслуговування від 11 травня 2011 року станом на 25 серпня 2015 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 52 254,91 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 7 182,43 грн, процентами за користування кредитом у розмірі 943,10 грн та плати за пропуск платежів у розмірі 44 129,38 грн.
На підставі вказаного ПАТ "ВіЕйБі Банк" просило суд стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за договором банківського обслуговування від 11 травня 2011 року у загальному розмірі 52 254,91 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 09 червня 2016 року у задоволенні позову ПАТ "ВіЕйБі Банк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки під час розгляду справи відповідачем було сплачено на користь позивача кошти на погашення заборгованості за договором банківського обслуговування, а саме: 7 182,43 грн на погашення заборгованості за кредитом та 943,10 грн - за процентами за користування кредитом, то відсутні підстави для задоволення позову ПАТ "ВіЕйБі Банк", оскільки позичальник виконала свої зобов`язання з повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом. Разом з тим, відсутні підстави для стягнення з відповідача плати за пропуск платежів, оскільки її сплата не передбачена ні умовами договору, ні законом.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 29 серпня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "ВіЕйБі Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" відхилено.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 червня 2016 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. На підставі вказаного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову ПАТ "ВіЕйБі Банк", оскільки відповідач сплатила заборгованість, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням умов договору банківського обслуговування.
Також суд обґрунтовано відмовив у стягненні з відповідача коштів у розмірі 44 129,38 грн, які визначені позивачем як плата за пропуск платежів, оскільки на підтвердження цих вимог позивачем не надано суду належних і допустимих доказів.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "ВіЕйБі Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 04 червня 2019 року № 515/0/226-19 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, не перевірив, чи надійшли на рахунок банку кошти, сплачені відповідачем 15 січня 2016 року та 08 червня 2016 року на погашення кредитної заборгованості, оскільки згідно з пунктом 1.4 договору банківського обслуговування від 11 травня 2011 року моментом повного виконання боргових зобов`язань позичальника за цим договором є день зарахування на відповідні рахунки банку у повному обсязі суми кредиту, нарахованих процентів, інших плат, передбачених договором, та штрафних санкцій, які можуть бути застосовані до позичальника внаслідок невиконання або неналежного виконання ним умов договору. Крім того, суд безпідставно відмовив у задоволенні вимог про стягнення плати за пропуск платежів у розмірі 44 129,38 грн, оскільки не дослідив належним чином подані позивачем докази, зокрема, договір банківського обслуговування від 11 травня 2011 року і розрахунок заборгованості.
Заперечення на касаційну скаргу відповідачем не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11 травня 2011 року між ПАТ "ВіЕйБі Банк" і ОСОБА_5 було укладено договір банківського обслуговування, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 19 900,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15 % на рік з кінцевим терміном повернення кредиту до 11 травня 2014 року.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за договором банківського обслуговування від 11 травня 2011 року станом на 25 серпня 2015 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 52 254,91 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 7 182,43 грн, процентами за користування кредитом у розмірі 943,10 грн та плати за пропуск платежів у розмірі 44 129,38 грн.
Згідно з квитанціями від 15 січня 2016 року та від 08 червня 2016 року ОСОБА_5 сплатила ПАТ "ВіЕйБі Банк" на погашення заборгованості за договором від 11 травня 2011 року кошти у розмірі 3 000,00 грн та 5 125,23 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.