Постанова
Іменем України
16 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 753/19291/14-ц
провадження № 61-16529св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,
Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк",
відповідач - ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2,
треті особи: Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, Дарницьке районне відділення Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" на рішення Апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Прокопчук Н. О., Семенюк Т. А.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк" (далі - ПАТ "Платинум Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, Дарницьке районне відділення Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві, про виселення.
Позовна заява мотивована тим, що на квартиру відповідача, де останній зареєстрований та проживає із малолітнім сином звернуто стягнення внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором. Проте, відповідач не звільняє квартиру та не знімається із реєстраційного обліку, чим порушує права позивача та перешкоджає останньому задовольнити свої вимоги кредитора.
Таким чином, банк просив позов задовольнити та виселити ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень
Справа переглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 лютого 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що предмет іпотеки, на який позивач просить звернути стягнення, підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" та не може бути примусово стягнутий (відчужений) без згоди власника, а згоди власника на звернення стягнення надано не було.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Платинум Банк" задоволено частково; рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 лютого 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що спірна квартира придбана за особисті кошти відповідача та кредитні кошти, тому виселення відповідача можливе лише після надання банком йому та членам його родини іншого житла.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), ПАТ "Платинум банк" посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Короткий зміст вимог заперечень (відзиву) на касаційну скаргу
У червні 2017 року до ВССУ надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, просив відмовити у задоволенні касаційної скарги банку, а оскаржуване рішення апеляційного суду залишити без змін, оскільки воно ухвалено відповідно до норм законодавства.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою ВССУ від 15 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
10 квітня 2018 року справу № 753/19291/14-ц та матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що 20 квітня 2007 між закритим акціонерним товариством "Міжнародний іпотечний Банк" (далі - ЗАТ "Міжнародний іпотечний Банк") правонаступником якого є ПАТ "Платінум Банк" та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № 1.07041193, за умовами якого, позичальник отримав кошти у розмірі 102 000,00 доларів США, строком користування 180 місяців із сплатою 12 % річних, а відповідач зобов`язався своєчасно та у повному обсязі повернути позивачу кредит та сплатити відсотки за користування кредитом і виконати всі взяті на себе зобов`язання відповідно до умов кредитного договору у повному обсязі.
Згідно з пунктом 1.2. договору про іпотечний кредит, кредит надається позичальнику для придбання у власність житлової нерухомості: квартири АДРЕСА_1, що складається з однієї жилої кімнати, має загальну площу 46,10 кв. м та жилу площу 17,40 кв. м., право власності на яку позичальник набуває на підставі договору купівлі-продажу, що укладений між позичальником та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О. Ю. 20 квітня 2007 року, внесений у реєстр за № 1420 та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 20 квітня 2007 між ЗАТ "Міжнародний іпотечний Банк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 1.07041193, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 46,10 кв. м, житлова площа 17,40 кв. м.
Вказана квартира придбана відповідачем 20 квітня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу за ціною 136 000,00 доларів США.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, 11 серпня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергєєвим О. О. звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, шляхом вчинення виконавчого напису. ПАТ "Платинум Банк" направлено відповідачу вимогу від 30 січня 2013 року про добровільне звільнення квартири в тридцятиденний строк із дня отримання цієї вимоги, однак остання залишилась без виконання.
Установлено, що при укладенні договору купівлі-продажу квартири відповідач сплачував, як кошти отримані у кредит, так і кошти, які належали його родині (136 000 - 102 000 = 34 000), що складають ј вартості усієї квартири. Факт купівлі вказаної квартири, в тому числі за особисті кошти, не спростовував в суді і представник позивача. Матеріали справи свідчать про наявність у відповідача, на час укладення зазначеного договору, вказаних коштів. Отже, предмет іпотечного договору - спірна квартира придбана ОСОБА_1 частково за кредитні кошти, а частково на кошти родини відповідача.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.