Постанова
Іменем України
16 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 212/4067/16-ц
провадження № 61-21179св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 грудня 2016 рокув складі судді Борис О.Н. і рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П., Барильської А. П.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточнивши вимоги в листопаді 2016 року, просив стягнути з ОСОБА_3 суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 24 529,77 грн і 3 % річних за прострочку виконання грошового зобов`язання в розмірі 1 370,88 грн, а всього у розмірі 25 900,65 грн, стягнути з ОСОБА_2 (змінила прізвище на ОСОБА_2 відповідно до копії свідоцтва про шлюб, виданого Саксаганським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 25 травня 2018 року) на свою користь суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 20 755,96 грн і 3% річних за прострочку виконання грошового зобов`язання в розмірі 1 159,97 грн, а всього в розмірі 21 915,93 грн.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_2 є донькою позивача, яка перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 В 2010 році відповідачі вирішили купити квартиру АДРЕСА_1 в кредит. Для першого внеску та оплати нотаріальних послуг їм потрібні були кошти. 17 серпня 2010 року позивач і його дружина ОСОБА_6 надали відповідачам у борг 30 000,00 грн, які останні зобов`язалися повернути до 2013 року, про що написали розписку, в якій обидва позичальники розписалися. ІНФОРМАЦІЯ_1 дружина позивача померла, він є її єдиним спадкоємцем, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06 березня 2013 року. Стосунки у відповідачів не склалися і вони віддавали свій борг окремо. Так, 19 серпня 2012 року відповідач ОСОБА_3 повернув 2 000,00 грн, а дочка ОСОБА_2 у цей же день повернула 4 000,00 грн. Залишок боргу складає 24 000,00 грн. ОСОБА_2 з урахуванням сплаченої нею суми боргу повинна повернути 11 000,00 грн, а відповідач ОСОБА_3 13 000,00 грн. З урахуванням індексу інфляції борг відповідача ОСОБА_2 за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року складає 20 755,96 грн і 3 % річних складають 1 159,97 грн, а разом 21 915,93 грн. Борг відповідача ОСОБА_3 за вказаний період з урахуванням індексу інфляції становить 24 529,77 грн і 3 % річних складають 1 370,88 грн, а разом 25 900,65 грн. Трирічний строк давності звернення до суду із позовом позивачем пропущено з поважних причин, тому він просив поновити строк позовної давності.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за прострочення грошового зобов`язання задоволено, визнано причину пропуску строку ОСОБА_1 позовної давності для звернення з позовом до суду поважною, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу з урахуванням інфляції у розмірі 24 529,77 грн і 3 % річних за прострочку виконання грошового зобов`язання в сумі 1 370,88 грн, загалом - 25 900,65 грн, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу з урахуванням інфляції у розмірі 20 755,96 грн і 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 1 159,97 грн, загалом 21 915,93 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 17 серпня 2010 року відповідачі отримали від позивача та його дружини у борг 30 000,00 грн, які зобов`язалися повернути до 2013 року, проте повернули не всю суму боргу, внаслідок чого утворилася заборгованість, що підлягає стягненню у повному обсязі з урахуванням індексу інфляції і 3 % річних. Поважність причини пропуску позовної давності підтверджується письмовими доказами.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2017 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 грудня 2016 року в частині розміру боргу, стягнутого з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 змінено, зменшено розмір стягнутої суми боргу з урахуванням інфляції з 24 529,77 грн до 22 642,86 грн і 3% річних за прострочку виконання грошового зобов`язання з 1 370,88 грн до 1 265,43 грн, а розмір загальної суми - з 25 900,65 грн до 23 908,29 грн.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції не врахував факту отримання боргу відповідачами як подружжям з метою придбання власної квартири, а також того що борг повертали відповідачі 19 серпня 2012 року під час перебування у шлюбі між собою. Шлюб між ними розірвано 02 лютого 2016 року. Грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн, отримані 17 серпня 2010 року за договором позики в борг подружжям, є їх спільною сумісною власністю, а подружжя - солідарними боржниками за цим договором, тому повернуті позивачу кожним з них грошові кошти є загальною сумою, сплаченою на виконання ними солідарного обов`язку в період шлюбу між ними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати оскаржувані рішення судів першої і апеляційної інстанції і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Просив зупинити виконання рішення апеляційного суду до закінчення касаційного розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою ВССУ від 15 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3, зупинено виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області 04 квітня 2017 року.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
28 березня 2018 року справу № 212/4067/16-ц і матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 у борг грошей не брав і розписку не підписував. Вважає, що договір позики є неукладеним, оскільки він не підписувався всіма сторонами договору. Причини, на які посилався позивач як на поважні причини пропуску позовної давності, не є такими, оскільки хвороба дитини відповідачів не призводила до зміни життя позивача. Вважає недоведеним те, що позивач є правонаступником померлого позикодавця. Про заміну кредитора позивач відповідачів не повідомив, тому не має права на застосування наслідків, передбачених у статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Зауважує на тому, що припинив сімейне життя із співвідповідачем - своєю колишньою дружиною у жовтні 2015 року, а не у вересні 2014 року, як зазначив апеляційний суд у рішенні.
Позиції інших учасників
У червні 2017 року ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив касаційну скаргу відхилити, а рішення судів залишити без змін.
Заперечення мотивовані тим, що укладення договору позики може підтверджуватися як письмовим договором, так і розпискою. Відповідачі написали на підтвердження отримання суми позики розписку, в якій зазначено суму боргу та строк повернення позики, тому суди дійшли правильного висновку про укладення сторонами договору позики. Безпідставними вважає доводи касаційної скарги про відсутність поважної причини пропуску позовної давності. Суди встановили факт важкої хвороби його внука - сина відповідачів. У відповідачів не вистачало коштів на його лікування, тому кошти збиралися по всій Україні, у тому числі зверталися до благодійних організацій, волонтерів. Дитині провели кілька важких операцій. Тому звертатися з позовом про стягнення ще й позичених коштів позивач не міг, а навпаки, допомагав відповідачам матеріально. Ці обставини підтверджені письмовими доказами, яким суди надали належну оцінку. Те, що розписка була підписана ОСОБА_3, якому було відомо про позику, підтверджує його підпис на розписці, а також той факт, що він повернув частину боргу у серпні 2012 року, про що є напис на розписці та стоїть також його підпис. Кошти поверталися саме позивачу. Те, що позивач є правонаступником позикодавця - своєї дружини ОСОБА_6, підтверджує свідоцтво про право на спадщину, отримане позивачем після її смерті. Про ці обставини ОСОБА_3 було відомо, оскільки він перебував у шлюбі з ОСОБА_2, яка є донькою позикодавця ОСОБА_6 Копія свідоцтва про право на спадщину надавалася позивачем у суді першої інстанції і наявна у матеріалах справи. Кошти були позичені позивачем і його дружиною, про що зазначено у розписці, тому відповідач знав, що кошти необхідно повернути позивачу. Час припинення шлюбних відносин між відповідачами, на який посилається ОСОБА_3, не має значення для даної справи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.