Постанова
Іменем України
19 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 337/2928/16-ц
провадження № 61-33561св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2017 року у складі судді Салтан Л. Г. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Спас О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору про спільну діяльність та стягнення суми коштів.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 04 квітня 2013 року між ним та ОСОБА_2, яка на час укладення договору мала прізвище " ОСОБА_2 " було укладено договір про спільну діяльність, за умовами якого сторони домовились про організацію спільної діяльності в сфері виготовлення піци та страв італійської кухні під торговою маркою "ІНФОРМАЦІЯ_1" шляхом фінансової діяльності приватного підприємства "Успіх 21". За умовами договору позивач передав ОСОБА_2 кошти в сумі 68 800,00 грн для організації спільної діяльності. ОСОБА_2 зобов`язалась з 01 червня 2013 року щомісячно в розмірі 5 % від валового доходу відшкодовувати позивачу вкладені в спільну діяльність грошові кошти. В порушення умов договору відповідач відшкодувала йому лише 23 900,00 грн, залишок невідшкодованих коштів складає 44 900,00 грн.
У зв`язку з невиконанням з боку ОСОБА_2 узятих на себе зобов`язань, просив суд розірвати укладений між сторонами договір про спільну діяльність, стягнути на користь позивача суму недотриманих за договором коштів з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних за час прострочення в розмірі 81 518,71 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2017 року позов задоволено частково.
Розірвано договір про спільну діяльність № 1, укладений 04 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму коштів за договором від 04 квітня 2013 року № 1 про спільну діяльність в розмірі 15 344,20 грн.
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог мотивоване тим, що підставами припинення договору простого товариства визначено як відмову учасника від подальшої участі у такому договорі, так й розірвання договору на вимогу одного з учасників, тому позовні вимоги щодо розірвання договору є законними і підлягають задоволенню.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що, враховуючи відсутність у договорі домовленості між сторонами щодо умов розміру відшкодування понесених витрат, учасники договору несуть рівну відповідальність у збитковості діяльності товариства, що передбачає покладення на позивача половини розміру збитків, отриманих внаслідок спільної діяльності сторін. Також місцевий суд вказав, що лише з моменту розірвання договору про спільну діяльність у ОСОБА_2 виникає зобов`язання стосовно повернення грошових коштів позивачу у відповідності до частини другої статті 1141 ЦК України, тому вимоги позивача про прострочення з боку відповідача виконання грошового стягнення та необхідності застосування фінансової відповідальності у вигляді сплати інфляційних витрат та річних процентів задоволенню не підлягають, оскільки суперечать нормам цивільного законодавства.
Не погодившись із цим рішенням в частині відмови у задоволенні позову, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У травні 2017 року на адресу Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2017 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення коштів, задовольнивши вимоги позивача у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
06 червня 2019 року вказана справа передана судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 04 квітня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір про спільну діяльність № 1, відповідно до умов якого, сторони домовились про організацію спільної діяльності в сфері виробництва піци та страв італійської кухні з подальшою доставкою виробленої продукції клієнтам. Спільна діяльність здійснюється під торговою маркою "ІНФОРМАЦІЯ_1", шляхом фінансової діяльності приватного підприємства "Успіх-21".
Відповідно пункту 3.1.1 Договору про спільну діяльність від 04 квітня 2013 року № 1 (далі - Договір) протягом 1 місяця з моменту підписання договору ОСОБА_1 зобов`язався передати ОСОБА_2 кошти для провадження спільної діяльності в сумі 67 869,00 грн. Виконання грошового зобов`язання з боку позивача підтверджено у додатку № 3 до Договору, відповідно до якого сторони двосторонніми підписами підтвердили передання позивачем відповідачу грошових коштів в розмірі 68 800,00 грн.
Згідно пункту 4.2 Договору, ОСОБА_2 несе повну матеріальну відповідальність перед ОСОБА_1 за невиконання умов Договору та використання виділених коштів не по призначенню.
Відповідно до пункту 5.2., 5.5 Договору керівництво спільною діяльністю доручено відповідачу, контроль діяльність відповідача щотижня фіксується сторонами у актах виконаних робіт.
Згідно пункту 6.1 Договору, починаючи з 01 червня 2013 року, ОСОБА_2 зобов`язалася щомісячно в розмірі від 5 % від валового доходу відшкодовувати ОСОБА_1 вкладені в сумісну діяльність грошові кошти.
Відповідно до пункту 6.2 Договору після повного відшкодування вкладених грошових коштів, ОСОБА_2 зобов`язана на протязі року сплачувати ОСОБА_1 дивіденди від спільної діяльності в розмірі 5 % від валового доходу.
Пунктом 7.2 встановлено, що Договір припиняє свою дію після виконання відповідачем усіх фінансових зобов`язань перед позивачем.
Відповідно до пункту 8.4 у випадках не передбачених Договором, сторони повинні діяти відповідно до норм цивільного законодавства.
20 травня 2015 року ОСОБА_1 направив на адресу ОСОБА_2 претензію із вимогою повернути грошові кошти в розмірі 44 900,00 грн в семиденний строк з моменту отримання претензії, посилаючись на невиконання зобов`язань за договором з боку відповідача, оскільки вона на виконання умов договору сплатила лише 23 900,00 грн.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.