Постанова
Іменем України
04 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 369/8826/16-ц
провадження № 61-19824св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Банк національний кредит",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 листопада 2016 року у складі судді Пінкевич Н. С. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Іванової І. В., Сліпченка О. І.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року публічне акціонерне товариство "Банк національний кредит" (далі - ПАТ "Банк національний кредит"; банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання правочину нікчемним.
Вимоги обґрунтовані тим, що 12 листопада 2012 року між банком та ОСОБА_1 укладений договір банківського вкладу, відповідно до умов якого останній вніс на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 100 000 грн зі сплатою 24 % річних строком до 12 січня 2013 року.
Додатковими угодами строк банківського вкладу продовжений до 05 березня 2016 року.
Відповідно до умов договору банківського вкладу від 12 листопада 2012 року у випадку його розірвання з ініціативи вкладника відсотки нараховуються за ставкою в розмірі 2 % річних.
15 травня 2015 року сторони уклали договір про внесення змін № 1 до договору банківського вкладу від 12 листопада 2012 року, згідно з умовами якого у разі розірвання договору з ініціативи вкладника банк зобов`язався сплатити відповідачу відсотки за ставкою 22 % річних.
Постановою правління Національного банку України від 05 червня 2015 року з 08 червня 2015 року у ПАТ "Банк національний кредит" запроваджено тимчасову адміністрацію.
Постановою правління Національного банку України від 28 серпня 2015 року № 563 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк національний кредит".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) від 28 серпня 2015 року № 159 призначено уповноваженою особою ФГВФО на здійснення ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" Паламарчука В. В.
Проведеною ФГВФО перевіркою виявлено, що договір від 15 травня 2015 року про внесення змін № 1 до договору банківського вкладу від 12 листопада 2012 року ФГВФО є нікчемним у силу пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки у зв`язку з установленням відсотків за завищеною ставкою банк відмовився від власних майнових прав, унаслідок чого відповідачу необґрунтовано виплачено 39 225 грн 67 коп.
27 листопада 2015 року банк направив ОСОБА_1 вимогу про повернення грошових коштів у зазначеній сумі, яка залишилася невиконаною.
Ураховуючи наведене, позивач просив визнати нікчемним вищевказаний правочин.
Короткий зміст рішення та ухвали судів попередніх інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2016 року, у задоволенні позову ПАТ "Банк національний кредит" відмовлено.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що банк за договором від 15 травня 2015 року не відчужував жодне майно, не приймав на себе ніяких зобов`язань, в указаному правочині сторони лише уточнили положення депозитного договору щодо порядку нарахування та виплати відсотків, у зв`язку з чим підстав вважати його нікчемним немає.
Крім того, суди зазначили, що позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що порядок виявлення нікчемних договорів, запроваджений уповноваженою особою ФГВФО, відповідав нормативно-правовим актам ФГВФО, як того вимагає частина третя статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (відсутнє відповідне рішення про визнання оспореного правочину нікчемним).
Короткий зміст касаційної скарги
У січні 2017 року до суду касаційної інстанції від ПАТ "Банк національний кредит" надійшла касаційна скарга, в якій його представник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року дану справу призначено до судового розгляду.
Справу № 369/8826/16-ц передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст доводів касаційної скарги
Представник банку вважає, що суди неправильно застосували положення пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до спірних правовідносин.
Зазначає, що очевидною є нікчемність договору від 15 травня 2015 року, згідно з умовами якого банк відмовився від власних майнових вимог.
Суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили аргументів позовної заяви та апеляційної скарги банку, внаслідок чого зробили помилкові висновки про недоведеність позовних вимог.
Короткий зміст заперечення
У квітні 2017 року ОСОБА_1 подав заперечення, в яких просить касаційну скаргу ПАТ "Банк національний кредит" залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Обставини справи
Суди встановили, що 12 листопада 2012 року ПАТ "Банк національний кредит" та ОСОБА_1 уклали договір № 111206-ДР-06 банківського вкладу "Стандартний", відповідно до умов якого останній вніс на депозитний рахунок грошові кошти в розмірі 100 000 грн зі сплатою 24 % річних (у подальшому додатковою угодою від 18 лютого 2014 року зменшено до 17 % річних і додатковою угодою від 20 лютого 2015 року зменшено до 22 % річних) строком до 12 січня 2013 року.
Додатковими угодами строк банківського вкладу неодноразово продовжувався.
Зокрема додатковою угодою від 20 лютого 2015 року строк дії договору 12 листопада 2012 року визначений до 05 березня 2016 року.
Відповідно до пункту 3.7 договору банківського вкладу у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника відсотки нараховуються та виплачуються за ставкою у розмірі 2 % річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.
15 травня 2015 року сторони уклали договір про внесення змін № 1 до договору банківського вкладу, згідно з умовами якого у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника відсотки нараховуються та сплачуються за ставкою в розмірі 22 % річних.
15 травня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ "Банк національний кредит" із заявою про розірвання депозитного договору від 12 листопада 2012 року, у зв`язку з чим йому виплачено кошти у сумі 104 649 грн 13 коп.
Постановою правління Національного банку України від 05 червня 2015 року № 358 з 08 червня 2015 року у ПАТ "Банк національний кредит" запроваджено тимчасову адміністрацію.
Постановою правління Національного банку України від 28 серпня 2015 року № 563 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк національний кредит".
Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 28 серпня 2015 року № 159 призначено уповноваженою особою ФГВФО на здійснення ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" Паламарчука В. В.
27 листопада 2015 року ПАТ "Банк національний кредит" направило ОСОБА_1 повідомлення про те, що за наслідками перевірки договору про внесення змін до договору банківського вкладу від 12 листопада 2012 року № 111206-ДР-06, укладеного між сторонами 15 травня 2015 року, виявлено нікчемність даного правочину у зв`язку з незастосуванням перерахунку нарахованих відсотків за зниженою відсотковою ставкою, внаслідок чого банк відмовився від власних майнових прав, що потягло необґрунтовану виплату йому (вкладнику) грошових коштів у сумі 39 225 грн 67 коп., які необхідно повернути банку.
Відповідач добровільно кошти не повернув, що стало підставою для подання даного позову.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 213 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам оскаржені судові рішення відповідають не в повній мірі.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що обставини, на які банк посилався як підставу своїх вимог, не свідчать про те, що оспорений правочин є нікчемним і підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.
При цьому суди зазначили, що одне лише посилання позивача на статтю 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як на підставу для визнання оспореного правочину нікчемним є недостатнім, оскільки вказана норма права тільки наділяє уповноважену особу ФГВФ правом перевірки на предмет виявлення серед договорів нікчемних.