ПОСТАНОВА
Іменем України
20 вересня 2019 року
Київ
справа №814/4262/15
адміністративне провадження №К/9901/19436/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року (головуючий суддя - Марич Є.В.)
та на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Бітова А.І., судді - Милосердний М.М., Ступакова І.Г.)
у справі №814/4262/15
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18.08.2015 №0011681702 та №0011671702,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2015 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року з позовом до Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області, в якому просила:
- визнати протиправними податкові повідомлення - рішення Первомайської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області №0011681702 та №0011671702 від 18.08.2015;
- скасувати податкові повідомлення - рішення Первомайської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області №0011681702 та №0011671702 від 18.08.2015;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 . 2 644 грн витрат по сплату судового збору.
В обґрунтування позовних вимог зазначила про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідача та вказала, що недійсних або нікчемних правочинів не вчиняла, господарську діяльність здійснювала в рамках існуючого законодавства.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій зазначили, що наданні позивачем первинні документи, не підтверджують реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Прод-Тор" з огляду на те, що особа, відповідальна за фінансово-господарську діяльність контрагента позивача у періоді, що перевірявся, заперечує свою участь у створенні та діяльності товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що господарські операції з ТОВ "Прод-Тор" обумовлені діловою метою, мають реальний характер та фактично виконані контрагентами, надані нею первинні документи підтверджують виконання контрагентами своїх зобов`язань за спірним господарським договором та надають достатньо підстав для висновку про реальність господарських операцій за договором поставки, укладеним між позивачем та ТОВ "Прод-Тор".
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 липня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
25 липня 2016 року від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких контролюючий орган зазначає про законність і обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених в касаційній скарзі.
09 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Прод-Тор" за період з 01.01.2015 по 31.05.2015.
За результатами перевірки складено акт №462/172/2323600680 від 04.08.2015 (далі-Акт перевірки) (а.с. 14-25).
Контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України щодо завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за березень -квітень 2015 року в сумі 188 338 грн, у тому числі: за березень 2015 року - 158 330 грн, за квітень 2015 року - 30 008 грн, в результаті чого ФОП ОСОБА_1 занижено податок на додану вартість поточного звітного періоду в сумі 152 008 грн, в тому числі: за березень 2015 року - 151 633 грн, квітень 2015 року - 375 грн, та завищено суму від`ємного значення на 36 330 грн, в тому числі за березень 2015 року, в тому числі: березень 2015 року - 6 697 грн, квітень 2015 року - 29 633 грн.
На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення -рішення від 18.08.2015: №001168702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 228 012 грн, з них 152 008 грн - за основним платежем, 76 004 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0011671702, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 36 330 грн.
Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції за договором, укладеним між позивачем та ТОВ "Прод-Тор" не мали реального характеру, а надані документи первинного бухгалтерського обліку не підтверджують правильності визначених платником податкових зобов`язань за наслідками здійснення цих операцій.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Відповідно до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).