ПОСТАНОВА
Іменем України
20 вересня 2019 року
Київ
справа №826/8078/18
адміністративне провадження №К/9901/19786/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку попереднього судового засідання у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/8078/16
за позовом ОСОБА_1 до Конституційного Суду України, керівника Секретаріату Конституційного Суду України Василькевича Ярослава Івановича про оскарження рішень, дій, бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Поліводського Олександра Анатолійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року (головуючий суддя: Пащенко К.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя: Губська Л.В., судді: Епель О.В., Карпушова О.В.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з позовом до Конституційного Суду України, керівника Секретаріату Конституційного Суду України Василькевича Ярослава Івановича, в якому просив:
1.2. визнати протиправною відмову Конституційного Суду України у прийнятті його конституційної скарги, а саме: лист керівника Секретаріату Конституційного Суду України Василькевича Я.І. від 23 листопада 2017 року № 4-12-18/3188 про повернення конституційної скарги позивача;
1.3. визнати відсутність компетенції керівника Секретаріату Конституційного Суду України здійснювати розгляд конституційної скарги по суті та виносити рішення щодо прийнятності конституційної скарги, а також щодо належності до повноважень Конституційного Суду України розглядати конституційну скаргу позивача;
1.4. зобов`язати керівника Секретаріату Конституційного Суду України спрямувати подану ним 02 листопада 2017 року конституційну скаргу на розгляд суддям (судді) Конституційного Суду України з метою вирішення питання щодо відкриття провадження у справі за цією скаргою.
1.5. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що листом від 23 листопада 2017 року №4-12-18/3188 про повернення конституційної скарги Секретаріат Конституційного Суду України порушив його право як суб`єкта права на конституційну скаргу на доступ до суду, позбавивши його практичної можливості це здійснити. Позивач наголошує, що Конституційний Суд не прийняв остаточне судове рішення у справі за його конституційною скаргою щодо відповідності положень частини третьої статті 334 Цивільного кодексу України на відповідність вимогам статті 41 Конституції України, обмежившись повідомленням Секретаріату Конституційного Суду України по суті конституційної скарги у позапроцесуальний спосіб. На думку позивача, дії відповідачів не відповідають нормам чинного законодавства України та порушують його право на вільний доступ до правосуддя. .
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано лист керівника Секретаріату Конституційного Суду України від 23 листопада 2017 року № 4-12-18/3188 про повернення конституційної скарги та зобов`язано останнього підготувати попередній висновок про наявність підстав для відкриття конституційного провадження у справі або відмови у відкритті конституційного провадження щодо конституційної скарги позивача. В іншій частині позову відмовлено.
2.1. Зазначене судове рішення суд першої інстанції обґрунтовував тим, що в силу положень Закону України "Про Конституційний Суд України", Положення про Секретаріат Конституційного Суду України та Тимчасового порядку розподілу конституційних скарг між суддями суду, їх попередньої перевірки та підготовки попередніх висновків, попередню перевірку, яка полягає в оцінці, насамперед, наявності в конституційній скарзі інформації щодо обставин, фактів, а також документів та матеріалів, які дають можливість визначити відповідне звернення до Конституційного Суду України як конституційну скаргу для його подальшого опрацювання здійснює Секретаріат. Однак, зважаючи, що виключно Конституційному Суду України належать дискреційні повноваження щодо відкриття конституційного провадження у справі або відмови у відкритті конституційного провадження, позовні вимоги про зобов`язання керівника Секретаріату вчинити певні дії підлягають задоволенню шляхом його зобов`язання підготувати попередній висновок про наявність підстав для відкриття конституційного провадження у справі або відмови у відкритті конституційного провадження щодо конституційної скарги позивача, що, в сукупному аспекті ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень згідно частини першої статті 2 КАС України та пункту 10 частини другої статті 245 КАС України, є належним ефективним захистом таких прав, свобод та інтересів позивача.
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
3.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновок суду першої інстанції про те, що керівник Секретаріату Конституційного Суду України, повертаючи конституційну скаргу позивачеві, діяв поза межами своїх повноважень є помилковим.
ІІІ. Касаційне оскарження
3. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, представник позивача Поліводський Олександр Анатолійович звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ці рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог позивача повністю.
3.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що ці судові рішення є незаконними, необґрунтованими та невмотивованими, оскільки суди неправильно застосували законодавство, яким встановлено вимоги до форми конституційної скарги, а також помилково застосовано законодавство України про невідповідність конституційної скарги та невірно трактовано законодавство щодо строку подання касаційної скарги на момент його звернення.
3.2. Крім цього, вказує на те, що судами не було належним чином обґрунтовано відмову щодо заявлених ним позовних вимог та не розглянуто його доводи щодо кожної з позовних вимог.
3.3. Також, на його думку, судами не дотримано вимоги статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо його права на ефективний засіб юридичного захисту.
4. Відповідачами подано відзиви на касаційну скаргу, у яких останні висловили заперечення щодо змісту і вимог касаційної скарги та зазначили, що вважають помилковими аргументи позивача про неприпустимість застосування до спірних правовідносин Тимчасового порядку розподілу конституційних скарг між суддями суду, їх попередньої перевірки та підготовки попередніх висновків, затвердженого Розпорядженням в.о. Голови Суду від 16 серпня 2017 року № 57/2017-ОД, оскільки цей Тимчасовий порядок, базується виключно на положеннях Закону України "Про Конституційний Суд України" та покликаний впорядкувати роботу Секретаріату з конституційними скаргами до прийняття нового Регламенту Суду та Положення про Секретаріат Суду, в той час, коли стаття 37 Закону, на яку посилається позивач, регламентує питання організації та роботи колегій Суду, не має відношення до Секретаріату, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
4.1. Також зазначили, що керівник Секретаріату Суду не приймав жодного з рішень, про які стверджує позивач, а тому доводи щодо цих обставин є лише його власним міркуваннями, що ґрунтуються на його суб`єктивному баченні та припущеннях та не підтверджуються відповідними доказами та аргументами.
4.2. Звертають увагу, що посилання позивача на порушення та обмеження відповідачами його права на доступ до конституційного судочинства є необґрунтованими, оскільки право на подання конституційної скарги обмежено законодавцем положеннями пункту 3 розділу ІІІ Прикінцеві положення Закону № 2136-VІІІ для осіб, у справах яких остаточне судове рішення набрало законної сили раніше 30 вересня 2016 року.
4.3. За цих обставин вважають, що касаційна скарга позивача є необґрунтованою, її зміст фактично зводиться до висловлення незгоди із прийнятими судовими рішеннями та проханням про повторний перегляд матеріалів справи, переоцінки доказів та вже встановлених судами обставин справи, у зв`язку з чим просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
5. 13 листопада 2017 року на адресу Конституційного Суду України надійшла конституційна скарга ОСОБА_1 від 02 листопада 2017 року, в якій останній просив Конституційний Суд України вирішити питання про відповідність Конституції України (конституційність) положення частини 3 статті 334 Цивільного кодексу України за конституційною скаргою, вважаючи, що застосована в остаточному судовому рішенні вказана норма суперечить Конституції України; визнати, що застосування норми частини третьої статті 334 Цивільного кодексу України до земельних правовідносин є неконституційним; винести відповідне рішення.
6. Листом №4-12-18/3188 від 23 листопада 2017 року за підписом керівника Секретаріату Конституційного Суду України Василькевича Я.І. подану позивачем конституційну скаргу повернуто суб`єкту права на конституційну скаргу як неприйнятну з посиланням на те, що порушені у ній питання не можуть бути об`єктом конституційної скарги, оскільки, фактично в ній йдеться про перевірку на відповідність Конституції України актів суду, а не закону, на що Конституційний Суд не уповноважений. Крім того, зазначено, що відповідно до пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Конституційний Суд України" №2136-VIII, конституційну скаргу може бути подано, якщо остаточне судове рішення у справі особи набрало законної сили не раніше 30 вересня 2016 року.
7. Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
8. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
10. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
11. За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
12. Згідно статті 1 Закону України "Про Конституційний Суд України" (далі - Закон № 2136-УІІІ), Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.
13. Конституційний Суд здійснює свою діяльність на засадах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, відкритості, повного і всебічного розгляду справ, обґрунтованості та обов`язковості ухвалених ним рішень і висновків (стаття 2 Закону).
14. Відповідно до частини другої статті 44 Закону № 2136-УІІІ, Секретаріат Конституційного Суду України: 1) забезпечує підготовку та проведення засідань колегій, засідань і пленарних засідань сенатів та Великої палати, засідань і спеціальних пленарних засідань Суду; 2) забезпечує діяльність Голови Суду, заступника Голови Суду, секретарів колегій, суддів Конституційного Суду; 3) забезпечує офіційне оприлюднення актів Суду; 4) надсилає акти Суду згідно з частиною шостою статті 88 цього Закону; 5) надсилає відповідні акти Суду до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну правову політику, для внесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та опублікування в Офіційному віснику України; 6) здійснює реєстрацію та попередню перевірку всіх форм звернень, що надійшли до Суду, готує попередні висновки про наявність підстав для відкриття конституційного провадження у справі або відмови у відкритті конституційного провадження; 7) здійснює офіційне спілкування із суб`єктами звернень до Суду, учасниками конституційного провадження та особами, залученими до участі у конституційному провадженні; 8) може брати участь у підготовці проектів нормативних актів, що стосуються питань діяльності Суду; 9) забезпечує діяльність постійних комісій Суду, Науково-консультативної ради Суду; 10) здійснює контроль за своєчасним надходженням документів, матеріалів та іншої інформації у конкретній справі, яку готує до розгляду або розглядає Суд, а також документів, матеріалів та іншої інформації, витребуваних Суддею-доповідачем у справі згідно з цим Законом; 11) узагальнює практику виконання актів Суду; 12) виконує інші завдання, передбачені цим Законом та Регламентом.
VI. Позиція Верховного Суду