ПОСТАНОВА
Іменем України
20 вересня 2019 року
Київ
справа №815/2087/15
адміністративне провадження №К/9901/5928/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №815/2087/15
за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним s скасування висновку й довідки, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року, ухвалену в складі: головуючого судді Золотнікова О.С., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Державної фіскальної служби України (далі - ДФС, податковий орган), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив:
1.1. визнати протиправним і скасувати висновок ДФС від 16 січня 2015 року №61/3/99-99-17-05-02-11 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади";
1.2. визнати протиправним і скасувати довідку від 18 березня 2015 року №39 про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", складену відносно позивача Секретаріатом Кабінету Міністрів України.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані висновок і довідка ґрунтуються на помилкових висновках податкового органу про зазначення ним недостовірних відомостей у деклараціях про майновий стан і доходи в частині нерухомого майна.
3. Позивач наполягає на тому, що не був обізнаний про наявність у нього на праві власності квартири, яку його батько приватизував у 1998 році. Позивач також зазначає, що набув речових прав на відповідне нерухоме майно в період, коли працював на посадах, що не відносяться до посад державної служби, у зв`язку з чим джерела його придбання не мали перевірятися.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2014 року №432-р ОСОБА_1 призначено на посаду голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті.
5. Згідно з Планом проведення перевірок відповідно до вимог Закону України "Про очищення влади", затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №1025-р, Секретаріатом Кабінету Міністрів України 18 листопада 2014 року стосовно позивача розпочато передбачену Законом України "Про очищення влади" перевірку.
6. 18 листопада 2014 року Секретаріатом Кабінету Міністрів України до ДФС направлений запит №15633/0/2-14 про проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади".
7. За результатами вказаної перевірки ДФС склала висновок від 16 січня 2015 року №61/3/99-99-17-05-02-11, в якому зазначила, що головою Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати та зобов`язання фінансового характеру за 2013 рік указано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ним за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1
8. Таких висновків контролюючий орган дійшов установивши, що ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати та зобов`язання фінансового характеру за 2013 рік не зазначив про наявність у нього речових прав на 1/2 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
9. 18 березня 2015 року Секретаріатом Кабінету Міністрів України складено довідку №39 про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", за висновками якої до ОСОБА_1 застосовується заборона, визначена частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади", як до особи, яка вказала недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданій ним за 2013 рік декларації про майно, доходи, витрати та зобов`язання фінансового характеру, складеній за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону (пункт 8 частини другої статті 3 Закону України "Про очищення влади").
10. Розглянувши вказану довідку, Прем`єр-міністр України 25 березня 2015 року вніс до Кабінету Міністрів України подання про звільнення ОСОБА_1 із посади голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті.
11. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №253-р позивача звільнено з посади голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади", відповідно до пункту 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
12. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2015 року адміністративний позов задоволено:
12.1 визнано протиправним і скасовано висновок ДФС від 16 січня 2015 року №61/3/99-99-17-05-02-11;
12.2. визнано протиправною та скасовано довідку Секретаріату Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 року №39 про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", складену стосовно позивача, який працював на посаді голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті.
13. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що висновок ДФС від 16 січня 2015 року №61/3/99-99-17-05-02-11, в якому зафіксовано факт зазначення позивачем недостовірних відомостей у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, складений з порушенням закону.
14. Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що податковий орган під час складання зазначеного висновку не забезпечив позивачеві можливості реалізувати своє право на надання пояснень щодо суті розбіжностей, установлених під час перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади".
15. Суд першої інстанції також погодився з позицією позивача щодо того, що він правомірно не зазначав у відповідній декларації відомостей про квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, адже він не давав згоду на проведення приватизації частини вказаної квартири у 1998 році, не брав участі в проведенні приватизації та не подавав документи про реєстрацію права власності на частину вказаної квартири, унаслідок чого з об`єктивних причин не знав про наявність у нього зареєстрованого у встановленому законом порядку права власності на вказану квартиру.
16. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2015 року скасовано й прийнято нову - про відмову в задоволенні позову.
17. Скасовуючи рішення суду першої інстанції й відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції керувався тим, що лише недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у декларації, не є тією обставиною, що дозволяє застосувати заборону, передбачену частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади". На думку суду апеляційної інстанції, ця обставина обов`язково повинна бути поєднана з висновком про невідповідність вартості майна доходам, отриманим із законних джерел.
18. Установивши, що вартість майна позивача, у тому числі того, про яке відсутні відомості в декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, відповідає доходам позивача, отриманим із законних джерел, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до позивача заборон, передбачених Законом України "Про очищення влади".
19. Проте суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову, адже, на його думку, позивач обрав неналежний (неефективний) спосіб захисту порушених прав.
20. Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що скасування довідки, складеної за наслідками перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", без визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, не призведе до відновлення порушених прав позивача.
21. Суд апеляційної інстанції також зазначив про відсутність підстав для скасування висновку ДФС за наслідками перевірки, передбаченої Законом "Про очищення влади", адже в ньому зафіксований неспростований позивачем факт унесення до декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2013 рік недостовірних відомостей.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
22. У касаційній скарзі Кабінет Міністрів України, не погоджуючися з рішенням суду апеляційної інстанції, просить його змінити, виключивши з його мотивувальної частини висновок про те, що застосування до позивача заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади", є необґрунтованою.
23. За доводами скаржника встановлення за наслідками перевірки факту того, що особою, щодо якої здійснюється перевірка, передбачена Законом України "Про очищення влади", у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру було зазначено недостовірні відомості, є самостійною та достатньою підставою для застосування до такої особи заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади".
24. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив відмовити відповідачу в задоволенні касаційної скарги і залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін.
25. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
26. 15 грудня 2017 року, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
27. 15 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
28. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Шарапі В.М., суддям Бевзенку В.М., Данилевич Н.А.
29. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 30 травня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
30. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 травня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О. Р., суддям Кашпур О. В., Уханенку С. А.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
31. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
32. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
33. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
34. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
35. Пунктом 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) закріплено, що трудовий договір припиняється з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади".
36. Законом України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VII (далі - Закон №1682-VII) визначені правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.